Федерація професійних спілок України пояснила, як роботодавцям варто визначати, хто з працівників має право на щорічну додаткову відпустку за роботу з ненормованим робочим днем.
Так, Кодекс законів про працю не надає визначення поняттю ненормованого робочого часу. Натомість тут вказано, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50).
Щорічні додаткові відпустки: чи можна скасувати або зменшити під час дії воєнного стану
Норма робочого часу визначається робочими днями, робочими тижнями тощо. Режим робочого часу передбачає встановлення п’яти- або шестиденного робочого тижня, визначення часу початку і кінця робочого дня тощо. Що ж до ненормованого робочого дня, то Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.97 р. № 7) надають таке визначення:
Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.
Тобто, такі працівники за потреби виконують роботу понад нормальну тривалість робочого часу, при цьому така робота не вважається надурочною.
У колективному договорі слід визначити детальний перелік посад із ненормованим робочим днем та тривалість додаткової відпустки для кожного виду робіт (якщо немає колективного, це фіксують у трудовому договорі при підписанні).
Також орієнтовні переліки робіт і професій з ненормованим робочим днем можуть бути затверджені у галузевій угоді.
Ненормований робочий час дає працівникам право на компенсацію у вигляді щорічної додаткової відпустки (Закон України «Про відпустки», п. 2 ч. 1 ст. 8) тривалістю до 7 календарних днів. Конкретна тривалість встановлюється також у колективному договорі.
За інформацією Федерації професійних спілок України
