Кодекс законів про працю України (ст. 119) не містить норм щодо збереження в період військової служби щорічної основної відпустки для працівників, призваних на військову службу.
Що ж до того стажу, який дає таке право, то тут Держпраці радить спиратися на Закон України «Про відпустки». Так, після оновлень документ передбачає, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховують:
«Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову».
Відповідно, працівник, призваний на військову службу у ЗСУ під час мобілізації на особливий період, набував права на щорічну відпустку за час перебування на службі до 18.07.2022 включно (до початку дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Що ж до грошової компенсації, то у Держпраці нагадали, що вона виплачується під час звільнення. Також працівник може виявити бажання отримати компенсацію замість частини щорічної відпустки, але в такому разі тривалість наданої основної та додаткових відпусток має становити щонайменше 24 календарні дні.
За інформацією Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
