Сумісництво дозволене законодавством, але має свої умови. Нагадуємо, які норми застосовуються до таких договорів і як оплачують таку роботу
Працівник має право укладати кілька трудових договорів — як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (ч. 2 ст. 21 КЗпП). Водночас є обмеження: сумісництво допускається, якщо інше не передбачено законом, колдоговором або умовами сторін.
Трудові відносини із сумісником
Постанова КМУ № 1306 скасувала обмеження, які діяли раніше для сумісництва в держсекторі. Тепер оплата праці за сумісництвом регулюється безпосередньо нормами КЗпП та Закону України «Про оплату праці».
Виконання роботи за сумісництвом передбачає, що працівник працює в інший час, ніж за основним місцем. Заробітна плата нараховується за фактично виконану роботу.
Зауважте, працівник не може виконувати обов’язки одночасно за основним місцем і за сумісництвом — години роботи не повинні перетинатися.
За інформацією Головного управління ДПС у
Дніпропетровській області
Працівник має право укладати трудовий договір як і в одній, так і в декількох установах, організаціях одночасно. Таке право передбачає частина 2 статті 21 КЗпП. Тому працівник, окрім основного трудового договору, має можливість укласи і трудовий договір про роботу за сумісництвом.
Сумісництво і суміщення професій і посад є проблемним питанням для працівників кадрових служб. Нерідко сумісництво та суміщення в трудовому праві плутають або, ще гірше, ототожнюють їх. У статті ви знайдете все про сумісництво і суміщення, порівняльна характеристика яких є дуже важливою. Отже, сумісництво і суміщення: в чому різниця?
Робота за сумісництвом є правом працівників підприємств, установ, організацій. Сумісництво — це вид організації праці. Які особливості має робота по сумісництву? Як регулює сумісництво КЗПП України? Чи можлива робота за сумісництвом на різних підприємствах? Як здійснюється оплата праці за сумісництвом? Відповіді на ці питання, особливості прийняття за сумісництвом працівника та специфіка оформлення за сумісництвом — у статті.
З листа до редакції: «Декілька років тому ми дозволили жінці-лаборанту працювати у вільний від основної роботи час за внутрішнім сумісництвом у тій же лабораторії прибиральником виробничих приміщень. За таку роботу ми доплачували їй 50% окладу прибиральника. Зараз ця працівниця вирішила відмовитися від роботи прибиральника. Який слід видати наказ? Оскільки раніше було видано наказ про дозвіл працювати за сумісництвом, то тепер маємо написати «не дозволяємо надалі працювати»? Чи як правильно?»
Якщо необхідно оформити для працівника зміну роботи за сумісництвом на основне місце роботи, кадровики нерідко припускаються помилки, оформлюючи такий перехід як переведення. А як же правильно оформити таку процедуру?
Підпишіться на 
