Відповідь
Особові картки оформлюють за унормованою формою. Це типова форма № П-2, затверджена спільним наказом Держкомстату та Міноборони України від 25.12.2009 № 495/656.
У розділ заносяться всі види відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами), їх строки на підставі наказів (розпоряджень) по підприємству.
Коли усі рядки в особовій картці заповнено, необхідно взяти нову форму П-2, на верхньому березі картки слід зазначити «Продовження особової картки», вписати табельний номер працівника, заповнити в Розділі І «Загальні відомості» особової картки пункти 1, 2 (прізвище, ім’я, по батькові, дата народження).
Нову форму П-2 необхідно «підкласти» під особову картку працівника, в якій не залишилося місця для здійснення обліку відпусток, і з’єднати їх між собою, наприклад, за допомогою степлера.
Особова картка — основний обліковий документ працівника. Роботодавець обліковує особовий склад підприємства за допомогою картотеки особових карток
Особова картка — основний обліковий документ працівника. Роботодавець обліковує особовий склад підприємства за допомогою картотеки особових карток.
Особова картка П-2 є документом, який містить важливу особисту інформацію про фізичну особу-працівника. Законодавством не передбачено прямих норм про відповідальність за неведення особової картки. Однак, чи є все-таки обов’язковим ведення особової картки — читайте у статті.
Стаття 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР зобов’язує роботодавця вести облік відпусток працівникам. Форми обліку Закон не визначає. На практиці облік усіх відпусток ведуть за допомогою картки П-2. Підстава внести дані — наказ про відпустку.
Щороку відділ кадрів готує до архівного зберігання особові картки звільнених працівників за відповідний рік (після закінчення строку зберігання в поточному діловодстві). Яких правил слід дотримуватися при цьому, — детально у статті.
