Відповідь
Законодавство про працю не зобов’язує працівника повідомляти роботодавця, в якого він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи (лист Мінсоцполітики від 09.06.2017 № 294/0/22-17/134).
Читайте також: Як пересвідчитися, що в сумісника є основне місце роботи
Також не передбачено відповідальності роботодавця за неповідомлення його сумісником про звільнення з основного місця роботи.
У разі повідомлення роботодавця працівником-сумісником про звільнення з основного місця роботи, роботодавцю слід видати відповідні накази (розпорядження), які засвідчать наявність у працівника основного місця роботи.
З листа до редакції: «Декілька років тому ми дозволили жінці-лаборанту працювати у вільний від основної роботи час за внутрішнім сумісництвом у тій же лабораторії прибиральником виробничих приміщень. За таку роботу ми доплачували їй 50% окладу прибиральника. Зараз ця працівниця вирішила відмовитися від роботи прибиральника. Який слід видати наказ? Оскільки раніше було видано наказ про дозвіл працювати за сумісництвом, то тепер маємо написати «не дозволяємо надалі працювати»? Чи як правильно?»
Якщо необхідно оформити для працівника зміну роботи за сумісництвом на основне місце роботи, кадровики нерідко припускаються помилки, оформлюючи такий перехід як переведення. А як же правильно оформити таку процедуру?
Відпустка є важливою частиною трудових прав працівників. Оскільки сумісники виконують роботу за іншою формою зайнятості, ніж основні працівники, питання надання їм відпусток мають особливості, визначені законодавством. Усе про відпустки, на які мають право сумісники — у статті.
Звільнення з роботи працівника-сумісника здійснюється за наявності загальних підстав, передбачених законодавством
Право осіб, що працюють за сумісництвом, на різні види відпусток, зокрема й на навчальні, гарантоване чинним трудовим законодавством. Однак, є певні особливості при наданні навчальної відпустки сумісникам.
