Потрібно суворо дотримуватися правил повідомлення про звліьнення
Мобілізовані працівники мають гарантоване право на збереження посади та місця роботи. Таке правило закріплює Кодекс законів про працю України (ст. 119).
Скорочення під час воєнного стану
Проте у разі ліквідації підприємства роботодавець все ж має право звільнити мобілізованого працівника (звільнення оформлюють за ініціативою роботодавця). В такій ситуації працівника потрібно повідомити про це не пізніше, ніж за два місяці. Це можна зробити через електронні засоби зв’язку. Якщо ж електронний документообіг на підприємстві не організовано, роботодавцеві слід надіслати два рекомендовані листи:
- лист до військової частини (рекомендований лист з повідомленням про вручення або ж лист з оголошеною цінністю з описом вкладення та повідомленням про вручення);
- лист на адресу проживання (з оголошеною цінністю з описом вкладення та позначкою «Вручити особисто»).
Дата одержання працівником листа впливає на час звільнення. Так, слід враховувати час на пересилання поштового відправлення та його отримання. У листі до військової частини потрібно також врахувати час на передавання листа працівнику.
Якщо ж попри це отримання працівником листа відбудеться менш ніж за два місяці до запланованої дати звільнення, останню можна перенести. Для цього потрібно встановити точний час отримання листа. Це можна зробити або безпосередньо у спілкування з працівником, або, якщо це неможливо, можна скерувати відповідний запит до військової частини. При цьому спирайтеся на повідомлення пошти про вручення документів.
Що ж до листа на домашню адресу, то він має вручатися особисто і, відповідно, поштове повідомлення про вручення є датою ознайомлення.
Така ж процедура діятиме для ознайомлення та передачі звільненому працівникові наказу про звільнення.
Так само не менш ніж за два місяці роботодавець повинен повідомити про звільнення Державну службу зайнятості (за формою № 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці»).
За матеріалами Федерації професійних спілок України
Питання звільнення вагітних жінок є одним із найчутливіших у трудовому законодавстві України. Роботодавці повинні діяти виключно в межах закону, адже неправомірне звільнення вагітної жінки з роботи може спричинити серйозні юридичні наслідки — від поновлення працівниці на посаді до виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Працівник, який бажає звільнитись за власним бажанням за відсутності поважної причини, зобов’язаний за два тижні повідомити роботодавця про своє звільнення. Якщо ж працівник в заяві вказав причину, через яку потрібно раніше звільнитися, тоді двотижневий строк попередження не застосовуємо. Про це та про інші випадки, коли можна звільнитись без відпрацювання, читайте в статті.
Ліквідація підприємства — це повне припинення його діяльності без правонаступництва. Така ситуація завжди супроводжується необхідністю припинення трудових відносин з усіма працівниками. У таких випадках особливо важливим є правильне застосування законодавства щодо звільнення працівників у разі ліквідації підприємства. Які дії кадрової служби у разі ліквідації підприємства? Яким чином звільняти працівників, щодо яких встановлено заборону на звільнення або які відсутні з нез’ясованих причин. Усе про звільнення у зв’язку з ліквідацією підприємства — у статті.
Працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконувати роботу, не обумовлену трудовим договором. Що робити, коли виникла необхідність змін в організації як самого виробництва, так і істотних умов праці за трудовими договорами. Роз’яснюємо порядок дій та документування.
Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця — це припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем за рішенням останнього. Законодавство України чітко визначає порядок звільнення з роботи з ініціативи роботодавця, а також підстави звільнення працівника з ініціативи власника, які гарантують захист прав як працівника, так і роботодавця. Усе про звільнення з ініціативи власника — у статті
