Неповний робочий час — це один із видів тривалості робочого часу, передбачений законодавством. Що передбачає неповний робочий час і порядок його встановлення? Для кого встановлюється неповний робочий час? Чи можливе переведення на неповний робочий день під час війни? Як зафіксувати неповний робочий час в штатному розписі? Усе про неповний робочий час в умовах війни та перехід з неповного робочого часу на повний — у статті.
Неповний робочий час — це робочий час, що менший від норми часу, передбаченої законодавством (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону № 5067).
Неповний робочий час встановлюється за угодою між працівником і роботодавцем, як при прийнятті на роботу, так і згодом.
Неповний робочий день і неповний робочий тиждень
Згідно зі статтею 56 КЗпП неповний робочий час буває таких видів як неповний робочий день та неповний робочий тиждень. На практиці ці види можна комбінувати. Конкретизує різновиди неповного робочого часу лист Мінсоцполітики від 29.03.2007 № 713/19/71-07.
Таким чином, врахуйте, що неповний робочий час — це неповний робочий тиждень або день.
Порядок встановлення неповного робочого часу
Неповний робочий час може встановлюватися для працівників при прийнятті на роботу або згодом у процесі роботи.
Якщо неповний робочий час при прийнятті на роботу встановлюється, то майбутній працівник вказує про це у заяві про прийняття на роботу. За письмової форми трудового договору заяви не буде, тож умову щодо тривалості робочого часу фіксуйте також в договорі.
Робота з неповним робочим часом також має бути зафіксована у наказі про прийняття на роботу або наказі про переведення на неповний робочий час працівників, прикладом, наказ про переведення на 0,5 ставки.
Встановлення неповного часу під час роботи за угодою між працівником і роботодавцем (ст. 56 КЗпП). Таким чином, переведення на неповний робочий час також можливе. Так само, як і навпаки — переведення з неповного робочого часу на повний. Однак, врахуйте, що зміна на повний або неповний робочий час у штатному розписі має відображатися, шляхом фіксації відповідної (нової) кількості штатних одиниць. Зауважте, неповний робочий час трудова книжка не фіксує.
Неповний робочий час за бажанням працівника має бути ініційований у формі заяви, в якій працівник конкретизує режим роботи. Порадьте зазначити в документі причину такого прохання, це може вплинути на подальше рішення керівника про надання згоди чи відмови у встановленні неповного робочого дня, тижня.
Роботодавець може відмовити у встановленні неповного робочого часу, приміром, якщо працівник необхідний на роботі впродовж повного робочого дня. Водночас є категорії працівників, які мають суб’єктивне право працювати з неповним робочим часом, і за таких обставин роботодавець повинен задовольнити прохання.
Відтак, на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Також, найчастіше встановлюються неповний робочий час для інвалідів, неповний робочий час для неповнолітніх та неповний робочий час для студентів.
Важливо!
Неповний робочий час для державного службовця можуть установлювати лише за згодою керівника державної служби.
Якщо роботодавець погодив прохання працівника, складіть наказ про неповний робочий час на підставі заяви та ознайомте з ним працівника.
Неповний робочий час встановлюємо правильно в період роботи:
за угодою сторін (ст. 56 КЗпП);
у порядку зміни істотних умов праці (ст. 32 КЗпП).
Неповний робочий час: оплата праці
Оплата за неповний робочий час здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Неповний робочий час (особливості оплати праці) регулює стаття 56 КЗпП.
Позначення неповного часу в табелі
Неповний робочий час в табелі обліку робочого часу відбивайте різними кодами залежно від того, хто ініціював такий режим роботи.
Приклад
Позначка в табелі
Працівника прийняли на роботу з неповним робочим днем (тижнем) згідно зі статтею 56 КЗпП
РС
Працівнику встановили неповний робочий час на його прохання у зв’язку з особистими обставинами згідно зі статтею 56 КЗпП
РС
Неповний робочий час запровадив роботодавець згідно зі статтею 32 КЗпП
НД
Неповний робочий час під час воєнного стану
Неповний робочий час в воєнний час відрізняється від аналогічної процедури в мирний час. Законодавство мало миттєво адаптуватися до складних умов, тож під час воєнного стану роботодавець може запровадити неповний робочий час за спрощеною процедурою.
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі — Закон № 2136) вніс тимчасові зміни до трудового законодавства, регулюючи і неповний робочий час (військовий стан). Зокрема, протягом воєнного стану роботодавець не зобов’язаний повідомляти працівника за два місяці про запровадження неповного робочого дня або тижня. Норми частини 3 статті 32 КЗпП та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовують під час воєнного стану. Працівників повідомляємо про зміни істотних умов праці до запровадження таких умов (ч. 2 ст. 3 Закону № 2136).
