Установлення неповного робочого часу з ініціативи працівника

Неповний робочий час можна установити, зменшивши:

• тривалість щоденної роботи (приміром по 4 години щодня);
• кількість робочих днів протягом тижня (як варіант — 3 дні по 8 годин);
• одночасно кількості годин роботи упродовж дня і кількості робочих днів продовж тижня (наприклад, 2 дні на тиждень по 5 годин).

Ініціатором запровадження неповного робочого часу може і сам працівник, і його роботодавець. Розгляньмо, як установити працівнику неповний робочий час за його бажанням.

Установлення неповного робочого часу при прийнятті на роботу

Про своє бажання працювати на умовах неповного робочого часу працівник зазначає одразу — у заяві про прийняття на роботу. Така заява слугуватиме підставою для внесення відповідних застережень до трудового договору (як його укладають у письмовій формі), а також у наказі про прийняття на роботу.

Установлення неповного робочого працівнику, який вже працює

Для того щоб перевести працівника, яки й уже працює в організації, на режим неповного робочого часу, від нього вимагається написання заяви із зазначенням, який саме режим роботи його влаштовує. Також необхідно вказати причину зміни режиму роботи — це можуть бути, приміром, сімейні обставини.

Остаточне рішення щодо переведення працівника на бажаний режим роботи за роботодавцем (окрім випадків, коли встановлення неповного робочого часу на прохання працівника є обов’язковим). Своє рішення роботодавець оформлює відповідним наказом.

Установлення неповного робочого часу — обов’язкове!

Є певні категорії працівників, яким роботодавець не вправі відмовити у встановленні режиму неповного робочого часу. Це такі працівники, як:

• жінка, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку (ст. 56 КЗпП );
• батько, які виховує дітей без матері (у тому числі і в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікуни (піклувальники) (ст. 186-1 КЗпП);
• інвалід (ст. 172 КЗпП).

Установлення неповного робочого часу працівниці, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною

За бажанням жінки або осіб, які фактично доглядають за дитиною (батько дитини, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, або особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину), у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома (ч. 8 ст. 179 КЗпП).