Підстави матеріальної відповідальності працівників

Кодексом законів про працю передбачено основні положення щодо матеріальної відповідальності працівників. Але настає така відповідальність — за наявності відповідних умов.

Обов’язковими умовами настання матеріальної відповідальності працівника є:

• винні протиправні дії (бездіяльність) працівника;
• порушення покладених на працівника трудових обов’язків;
• заподіяна шкода є прямою та дійсною;
• між порушенням і шкодою існує причинний зв’язок.

Розгляньмо детальніше кожен із них.

Винні протиправні дії (бездіяльність) працівника

Працівника може бути притягнуто до матеріальної відповідальності лише у разі, коли заподіяна шкода є наслідком його протиправних дій (бездіяльності).

Власне КЗпП не деталізує змісту вини, тому звернімось до статті 614 ЦК, яка визначає формами вини не тільки умисел, а й необережність.

У деяких випадках форма вини (умисел або необережність) є підставою для визначення меж матеріальної відповідальності працівника.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 133 КЗпП за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у т. ч. при їх виготовленні, на працівника покладається обмежена матеріальна відповідальність (в такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих організацією в користування). Але у разі, якщо шкоду зазначеному майну організації заподіяно умисним знищенням або умисним зіпсуттям, а також недостачею працівники несуть повну матеріальну відповідальність (п. 5 ч. 1 ст. 134 КЗпП ).

Утім, у більшості випадків законодавець не деталізує форму вини працівника. Так, наприклад, відповідно до пункту 2 частини першої статті 133 КЗпП, для керівників організацій, їх заступників, а також керівників структурних підрозділів та їх заступників установлено обмежену матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну організації зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, незалежно від форми вини.

Порушення працівником трудових обов’язків

Трудові обов’язки працівників можуть визначатись законами, підзаконними нормативно-правовими актами, колективним, трудовим договором, положенням про структурний підрозділ, посадовою (робочою) інструкцією тощо.

Якщо працівник завдав організації шкоду при виконанні обов’язків, закріплених у зазначених документах, його можна притягнути до матеріальної відповідальності, навіть якщо такі обов’язки були покладені на нього тимчасово. Посада працівника в цій ситуації значення не має, це може бути і звичайний робітник, і директор, найнятий власником.

Пряма та дійсна шкода

Підставою матеріальної відповідальності працівників може слугувати лише заподіяна пряма дійсна шкоду.

Докладніше це поняття визначає Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 № 14 (далі — Постанова № 14).

Єдиний виняток, який дозволяє відшкодування за рахунок працівника не одержаних організацією прибутків, поширюється лише на працівників, що є посадовими особами (зазначені зміни до ч. 4 ст. 130 КЗпП набрали чинності 01.06.2014).

Але незалежно від того, чи є працівник посадовою особою, чи ні, на нього не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності (ч. 4 ст. 130 КЗпП ).

Зв’язок між порушенням і шкодою

Працівника можна притягнути до матеріальної відповідальності лише у разі, коли порушення стали причиною шкоди, а шкода — результат порушення. У цьому випадку має застосовуватись підхід суто з погляду формальної логіки: не буде підставою матеріальної відповідальності працівника провокація ним бійки, після якої інший працівник у стані сильного душевного хвилювання з необережності пошкодить майно власника.

Наведені вище умови настання матеріальної відповідальності працівників по суті збігаються з юридичним складом правопорушення та в сукупності дають власникові або уповноваженому ним органові право притягти працівника до матеріальної відповідальності. Відсутність хоча б однієї з них унеможливлює це.