Фейсбук приголомшив цим постом.
Хоча, якщо в ретроспективі, все було трохи інакше. Спочатку в особистих повідомленнях було посилання на сторінку в Фейсбук і коротесеньке повідомлення дуже доброї знайомої: «Люба, привіт. Подивись, може ти зможеш дати відповідь?».
Я довго не відповідала на оте «привіт». Проте, з регулярністю на межі збочення, заходила на сторінку автора поста й читала коментарі. Коли кількість «лайків» перебільшила 440, а саме 441, і коли коментатори, в процесі мозкового штурму, розглянувши версії від конспіративної до атавізмів радянської доби, дійшли до Кваліфікаційних характеристик професій працівників й узагальнили, що сьогоднішня посадова інструкція для працівника — це завтрашнє технічне завдання для роботодавця — я зважилась.
Зважилась, бо не раз шукала відповідь на запитання «для чого це регулювати?», а гірким досвідом навчена знати — «кого це хвилює?».
Почнемо з гіркого досвіду, чи то пак — другого питання: «кого це хвилює?». Перелік небайдужих відносно короткий, проте — конкретно промовистий: Державна служба з питань праці, податкова, Держстат, соцстрах, санстанцію і ще багато кого з органів контролюючих. Їх це хвилює однозначно! Спати ж не дає кадровику! Чому? Тому що…
1. При визначенні назви посади в штатному розписі потрібно керуватися не тільки Класифікатором професій, але й видами діяльності підприємства.
Це щось на кшталт того, що коли вам потрібно мати диригента, але без оркестру, краще взяти, наприклад, «менеджер (управитель) з внутрішніх комунікацій» з кодом КП 1231, що належить до професійного угруповання «Керівники фінансових, бухгалтерських, юридичних та адміністративних підрозділів та інші керівники». А вже в його посадовій інструкції зазначити не тільки «репертуар», але й черговість «гастролей» по структурних підрозділах.
Тобто назва посади має бути підібрана не лише з огляду на назву роботи, але й на те, чи може вона бути застосована у тій сфері, в якій працює організація. Якщо ж вам потрібен диригент, але, скажімо, сфера вашої діяльності — це виробництво цементу, то потрібно брати «диригента — менеджера» вже з іншим кодом КП. Бо для інших підрозділів (виробничі, матеріально-технічного постачання та ін.) застосовуватимемо назву «Менеджер» з кодом КП 1499.
2. У трудовій книжці назви посад мають відповідати тому ж штатному, а відповідно — Класифікатору і т. д.
Актуально все сказане вище, а також те, на що йде посилання нижче.
3. Є перелік робіт та видів діяльності, що визначені як шкідливі, небезпечні, відповідно для них передбачений обов’язковий медогляд, як первинний при працевлаштуванні, так і періодичний. Ще є харчова промисловість з переліком професій, також дошкільні і навчально-виховні заклади, об’єкти комунально-побутового обслуговування, інші організацій, професійна чи інша діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може спричинити поширення інфекційних захворювань, виникнення харчових отруєнь. Дивно виглядатиме в штаті, наприклад, банку, диригент, котрий функціонально виконуватиме обов’язки водія-інкасатора.
4. Види робіт, а також перелік посад і професій, які передбачають повну матеріальну відповідальність і т. д. (зазвичай ухил роблять в інший бік, тобто договір повної матеріальної відповідальності укладають зі всіма. Навіть з кадровиком. Хоча, якщо мислити категоріями метафізичними, людські душі — найвища цінність, а кадровик працює з ними! Прикро, проте інспекція праці та й суд, якщо до того дійде — суто матеріалісти, будуть спиратися на земні закони.
Алгоритм вибудовується простий:
види діяльності організації → Класифікатор професій → Довідник професійних характеристик працівників
Відповідь на запитання: «Для чого це регулювати?» потребує залучення аргументації починаючи від Держстату (абстрагуємось від загальновідомого «є брехня, велика брехня та статистика») до органів Пенсійного Фонду.
Держстату відомо — всі статистичні спостереження, вибірки «прив’язані» до видів економічної діяльності, відповідно мають методологію, в яку «вшиті», в тому числі, й кількість зайнятих працівників. Десь в тих надрах міститься й відповідь на сакральне «держзамовлення» при підготовці спеціалістів учбовими закладами.
Пенсійний Фонд — це, окрім одвічного бюджетного дефіциту, ще й гарантія соціального забезпечення. Усім нам відомі Списки, які, до речі, нещодавно були оновлені. Так ось — саме належність професії до одного з цих Списків, дає змогу отримати пільгову пенсію, в народі «за вредность».
Моє перше знайомство з Класифікатором було поверхневе. Про існування 9-ти його розділів з відтінками від 1 «…керівники, менеджери (управителі), до 6, де — «сільське господарство та рибальство», й, нарешті, 9 — «найпростіші професії», дізналася не з власної волі. Як і у будь-якого кадровика є своя зона комфорту в професії, кожного разу Класифікатор і Довідник (ДКХП) — це вихід із неї. Особливо, коли бізнес-процес вимагає тут і зараз, читай в цих економічних умовах і в цьому часовому проміжку, а Класифікатор — це радянська економіка і відставання в апгрейді посад в десяток років. Проте, будьмо об’єктивними, регулювання і класифікація посад — міжнародна практика. Практика, яка виправдовує себе.
І, до речі, найбільшим враженням після знайомства з Класифікатором було те, що вживання назви «спеціаліст» можливо тільки в держслужбі, в інших видах діяльності — фахівець. Відтінки бувають різними, головне пам’ятати, що у нас їх — аж 9.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
