З кожним записом, що заносять до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під підпис в особовій картці працівника (типова форма № П-2, затверджена наказом Держкомстату та Міноборони України від 25.12.2009 № 495/656), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша) (п. 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 № 58, далі — Інструкція № 58).
Для внесення зазначених відомостей у типовій формі № П-2 «Особова картка працівника» передбачено відповідні місця: розділ IV «Призначення і переведення» (з графою «Підпис працівника») та графа «Дата і причина звільнення (підстава)» (з реквізитами «Підпис працівника», «Дата»).
Отже, порядку внесення відомостей про суміщення посад не передбачено ані типовою формою № П-2, ані Інструкцією № 58 (хоча у абзаці третьому пункту 5.3 розділу 5 «Дублікат трудової книжки» Інструкції № 58 зазначено, що внесення до дублікату трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадять за бажанням працівника, але відсутній механізм реалізації цієї норми).
Утім, очевидно, що на кожному підприємстві необхідно вести облік працівників, що суміщають посади (професії), та періодів суміщення. Оскільки нормативними актами не передбачені форми та способи такого обліку, то підприємство може врегулювати ці питання в локальних нормативних актах (наприклад, в Інструкції з діловодства, в Інструкції з кадрового діловодства).
Працівників, які суміщають посади (професії), можна обліковувати за журналами обліку (на паперових носіях), в електронних реєстрах (наприклад, з використанням програми Microsoft Excel) тощо.
Якщо ж роботодавець прийме рішення про облік суміщення за допомогою особових карток (типова форма № П-2), вважати це порушенням не можна.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
