Визначення термінів та ознаки відрядження
Визначення терміну «відрядження» є в Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженій наказом Мінфіну від 13.03.1998 № 59 (далі ― Інструкція № 59).
На підставі цього визначення можемо виділити основні ознаки відрядження:
- є наказ керівника про направлення працівника у відрядження в певний населений пункт, в якому визначений строк відрядження;
- працівник у відрядженні виконуватиме роботу, передбачену трудовим договором;
- наявні документи, що підтверджують зв’язок відрядження з основною діяльністю підприємства.
У разі встановлення карантину місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування створюють на території карантину спеціалізовані заклади охорони здоров’я з особливим протиепідемічним режимом — спеціалізовані лікарні, ізолятори, обсерватори, використовуючи для цього приміщення закладів охорони здоров’я, оздоровчих, навчальних закладів тощо (ч. 1 ст. 31 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III; далі ― Закон № 1645).
Оплата тимчасової непрацездатності відрядженого працівника
На період перебування в спеціалізованих закладах охорони здоров’я працівникам видають листок непрацездатності, який оплачують в розмірах і порядку, встановлених законодавством для осіб, визнаних тимчасово непрацездатними внаслідок захворювання (ч. 6 ст.31 Закону № 1645).
У разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовують витрати на найм житлового приміщення (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні) і виплачують добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров’я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більше двох місяців.
Тимчасова непрацездатність відрядженого працівника, а також неможливість за станом здоров’я повернутися до місця постійного проживання повинні бути засвідчені в установленому порядку.
За період тимчасової непрацездатності відрядженому працівникові на загальних підставах виплачують допомогу з тимчасової непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності не включають до строку відрядження (п. 9 розд. ІІ Інструкції № 59).
Дія Інструкції № 59 поширюється на підприємства, установи і організації, що фінансуються з держбюджету. Підприємства приватної форми власності мають розробити власний локальний нормативний акт, який регулює порядок направлення працівників у відрядження, наприклад, Положення про відрядження. За основу можна взяти Інструкцію № 59. В Положенні про відрядженні не варто встановлювати для відряджених працівників гарантії та компенсації, гірші, ніж в Інструкції № 59.
Що роботодавець компенсує
Отже, в цій ситуації працівник не має можливості повернутись додому, перебуватиме в спеціалізованому медзакладі та отримає на час обсервації листок непрацездатності, хоча і не виконуватиме ніякої роботи. Тому роботодавець:
- компенсує проживання в обсервації;
- виплачує працівнику добові, якими він має розрахуватись за харчування в обсерваторі;
- не виплачує середній заробіток за час обсервації, оскільки в подальшому має оплатити листок непрацездатності.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"