Законопроєктом № 14063-2 планують впорядкувати трудові відносини між роботодавцями і працівниками, права яких порушені через окупацію території
Як звільняти під час воєнного стану 7 жовтня 2025 р. у ВРУ зареєстрували проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо звільнення працівників та інших особливостей трудових відносин на період дії режиму воєнного стану» № 14063-2 (далі — Законопроєкт № 14063-2). Він є альтернативним до проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо припинення державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, звільнення працівників та інших особливостей трудових відносин на період дії режиму воєнного стану» від 22.09.2025 № 14063 (далі — Законопроєкт № 14063).
Докладно про Законопроєкт № 14063 у новині — ВРУ готує нові правила звільнення під час воєнного стану
Депутати, які є ініціаторами Законопроєкту № 14063-2, вважають, що на відміну від Законопроєкту № 14063 цей документ реально забезпечить права внутрішньо переміщених осіб, які втратили роботу через тимчасову окупацію територій, та одночасно убезпечить країну від згортання реформи з децентралізації, тиску на місцеве самоврядування.
На сьогодні законодавство, яке регулює трудові відносини під час воєнного стану, не містить дієвого механізму, щоб врегулювати ситуації з працівниками, чиї робочі місця опинилися на тимчасово окупованих територіях. Зокрема, відсутні чіткі правила:
- як проводити розрахунок з працівниками, які не можуть виконувати роботу через окупацію;
- як вести кадрову документацію, якщо особові справи працівників втрачені, знищені чи недоступні;
- відсутнє право припинити трудовий договір у зв’язку з неможливістю продовжувати роботу за попереднім місцем проживання, що наразі перебуває під окупацією, в односторонньому порядку.
Законопроєкт № 14063-2 пропонує усунути низку таких неузгодженостей та прогалин. Крім того, альтернативний варіант не дублює наявні норми законодавства. Так, стаття 36 КЗпП вже містить пункт 8-3, який визначає підставу для звільнення — відсутність працівника на роботі без поважних причин понад чотири місяці поспіль. Тому немає потреби вносити додаткову підставу про неможливість встановити місце перебування працівника. Для роботодавця вирішальним є факт виконання працівником трудових обов’язків.
Законопроєкт № 14063-2 не містить спірних норм, які, на думку авторів, підривали принципи незалежності місцевого самоврядування, що включені до Законопроєкту № 14063.
Також депутати планують забезпечити соціальні гарантії для внутрішньо переміщених осіб (далі — ВПО). Зокрема, ВПО які не мали можливості припинити трудовий договір відповідно до пункту 1 статті 36, статей 38, 39 КЗпП зможуть припинити трудовий договір в односторонньому порядку, якщо на підконтрольній території України подадуть заяву про це до служби зайнятості.
Нагадаємо, що наразі ВПО можуть припинити трудові відносини через службу зайнятості, якщо планують набути статусу безробітного та отримувати допомогу по безробіттю і соціальні послуги. Для цього подають заяву про звільнення на ім’я роботодавця до служби зайнятості. Датою припинення трудового договору вважається наступний день після дня, коли подана така заява. Відповідну норму містить Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII. Отже, Законопроєкт № 14063-2 фактично продублює цю норму.
Ірина Матійко
За інформацією ВРУ
Питання звільнення вагітних жінок є одним із найчутливіших у трудовому законодавстві України. Роботодавці повинні діяти виключно в межах закону, адже неправомірне звільнення вагітної жінки з роботи може спричинити серйозні юридичні наслідки — від поновлення працівниці на посаді до виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Працівник, який бажає звільнитись за власним бажанням за відсутності поважної причини, зобов’язаний за два тижні повідомити роботодавця про своє звільнення. Якщо ж працівник в заяві вказав причину, через яку потрібно раніше звільнитися, тоді двотижневий строк попередження не застосовуємо. Про це та про інші випадки, коли можна звільнитись без відпрацювання, читайте в статті.
Ліквідація підприємства — це повне припинення його діяльності без правонаступництва. Така ситуація завжди супроводжується необхідністю припинення трудових відносин з усіма працівниками. У таких випадках особливо важливим є правильне застосування законодавства щодо звільнення працівників у разі ліквідації підприємства. Які дії кадрової служби у разі ліквідації підприємства? Яким чином звільняти працівників, щодо яких встановлено заборону на звільнення або які відсутні з нез’ясованих причин. Усе про звільнення у зв’язку з ліквідацією підприємства — у статті.
Працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконувати роботу, не обумовлену трудовим договором. Що робити, коли виникла необхідність змін в організації як самого виробництва, так і істотних умов праці за трудовими договорами. Роз’яснюємо порядок дій та документування.
Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця — це припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем за рішенням останнього. Законодавство України чітко визначає порядок звільнення з роботи з ініціативи роботодавця, а також підстави звільнення працівника з ініціативи власника, які гарантують захист прав як працівника, так і роботодавця. Усе про звільнення з ініціативи власника — у статті
Підпишіться на 
