Федерація професійних спілок України нагадала, що звільнити працівника можна лише на певних підставах. Загальні підстави для звільнення з роботи регламентує стаття 40 КЗпП «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу». Підстави для звільнення, що передбачені для спеціальних суб’єктів, містить стаття 41 КЗпП «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов».
За будь-якої причини для звільнення працівника дотримуйтесь букви закону. Зокрема, при звільненні на підставі скорочення чисельності/штату маєте обов’язково виплатити вихідну допомогу (ст. 44 КЗпП). А також попередити працівника про таке звільнення не пізніше, ніж за 2 місяці до дати звільнення (ст. 49-2 КЗпП).
Пам'ятайте, що існують обставини, при яких звільнення неприпустиме. Так, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу:
- в період тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП);
- у період перебування працівника у відпустці (це стосується і відпусток по догляду за дитиною).
Однак, це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Окремі категорії працівників користуються додатковим захистом. Приміром, розірвання трудового договору з певних підстав може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу профспілки, членом якої є працівник (ст. 43 КЗпП). Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства потребує згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (ст. 252 КЗпП).
Лише у виняткових випадках допускається звільнення таких категорій працівників:
- вагітні жінки, матері з дітьми до 3 років, одинокі матері з дітьми віком до 14 років (ст. 184 КЗпП);
- неповнолітні працівники (ст. 198 КЗпП).
Якщо ініціатором розірвання трудового договору є роботодавець, у день звільнення він має не тільки видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, а й видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи (ст. 47 КЗпП).
У місячний термін після отримання наказу працівник може оскаржити його у суді. Цивільний процесуальний кодекс України допускає можливість розгляду таких справ у спрощеному порядку. При винесенні рішення про поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню (ст. 235 КЗпП). За кожен день вимушеного прогулу працівник отримує середній заробіток.
Отже, при звільненні працівників дотримуйтесь вимог законодавства. Не забудьте, що незаконно «ображений» працівник може поскаржитись до Держпраці. В такому випадку перевірки вашому підприємству не уникнути.
