Стаття 9 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон про відпустки) визначає, що до стажу роботи, який дає працівнику право на щорічну основну відпустку, зараховують час, коли:
- працівник фактично не працював, але за ним було збережене місце роботи (посада);
- працівнику не виплачували заробітну плату у зв’язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій статтями 25, 26 Закону України «Про відпустки».
Відпустка без збереження заробітної плати, яку надали за угодою сторін відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки», може тривати 15 календарних днів на рік.
У період воєнного стану трудові відносини, не передбачені іншими актами трудового законодавства, регулює Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Так, упродовж воєнного стану на прохання працівника роботодавець може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного у частині першій статті 26 Закону про відпустки (ст. 12 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Підсумуємо: відпустка без збереження заробітної плати, яку надають упродовж воєнного стану відповідно до статті 26 Закону про відпустки, включають до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.
За матеріалами ГУ Держпраці у Київській області
