Підпишіться на 
Чи обов’язково змінювати нормальну тривалість робочого часу у воєнний час та як оплатити роботу
Під час воєнного стану роботодавець зобов’язаний надати за заявою працівника відпустку без збереження заробітної плати такої тривалості, як зазначено у заяві (проте не більш ніж 90 календарних днів). Це стосується тих працівників, що виїхали за межі України або набули статусу внутрішньо переміщеної особи. Таке право гарантує їм ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 «Про відпустки».
Після закінчення періоду в 90 днів продовжити відпустку без збереження зарплати неможливо. Проте, якщо роботодавець і працівник бажають продовжити період відпочинку, вони можуть розглянути також інші види відпусток, під час яких за працівником не зберігається заробітна плата. Це:
- за сімейними обставинами або з інших причин (до 15 календарних днів на рік, за згодою сторін, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону «Про відпустки»);
- відпустка на період карантину (відповідно до ч. 4 ст. 84 КЗпП та ч. 3 ст. 26 Закону «Про відпустки», уряд продовжив тривалість карантину до 30 квітня 2023 року);
- відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки» (на період дії воєнного стану, надається на прохання працівника відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону № 2136).
Держпраці нагадала роботодавцям, що час відпустки без збереження заробітної плати, яка надається виїхалим через війну, не включається до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку
За матеріалами Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці
