Роботодавцям слід не лише оплачувати роботу працівників у повному обсязі, а й робити це згідно з нормами, прописаними у Кодексі законів про працю України.
Система оплати праці на підприємстві у 2023 році
Так, строки виплати заробітної плати встановлюють нормативним актом роботодавця, який має бути погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (якщо таких органів немає, документ потрібно погодити з тими представниками, яких обрав трудовий колектив). Також строки виплати можна закріпити у колективному договорі. Проте це має відбуватися не пізніше семи днів після відпрацьованого періоду, за який виплачується зарплата. Якщо термін виплати зарплати припадає на вихідний день (на час воєнного стану призупинено норми щодо святкових та неробочих днів) — оплату потрібно встигнути провести до цього.
Також важливо, що оплата праці має відбуватися не один, а щонайменше два рази на місяць — проміжок між датами видачі не повинен перевищувати 16 календарних днів.
При цьому обсяг оплати за першу половину місяця має відповідати фактично відпрацьованому часу (суму розраховують з посадового окладу). Меншою за цей показник виплата не може бути, а от більшою — цілком. Конкретну суму (як і дату видачі зарплати) погоджують з представниками профспілки та закріплюють у наказі чи колективному договорі.
Жодних обмежень стосовно оплати праці на час воєнного стану не передбачено: Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не скасовує відповідні норми КЗпП.
