Інвалідність не має бути перешкодою в реалізації трудових прав людей. Факт вствновленої інвалідності не є підставою ані для звільнення, ані для відмови у працевлаштуванні. Так само роботодавці не мають вдаватися й до інших форм дискримінації: відмовляти працівникові у просуванні по службі або ж переводити його без згоди на іншу роботу.
Права працівників з інвалідністю закріплені у Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (ст. 17).
Проте обмеження все ж можливі. Так, особу можна звільнити (або відмовитися приймати на роботу), якщо:
- стан здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків чи загрожує здоров’ю і безпеці інших осіб;
- продовження роботи (або ж зміна її характеру та обсягу) може призвести до погіршення здоров’я особи.
Підтвердженням цього є висновок медико-соціальної експертної комісії. Проте це не означає, що потрібно одразу ж звільнят працівника.
Одержавши документ, роботодавець має ознайомитися з ним, та, якщо це можливо, створити належні умови праці на робочому місці працівника з інвалідністю, щоб така особа продовжила роботу. Безумовно, при цьому потрібно керуватися рекомендаціями МСЕК. Якщо ж створити такі умови неможливо, можна запропонувати працівникам переведення на іншу роботу. І лише якщо особа відмовляється від переведення, а створити на наявні посаді належні безпечні умови відповідно до рекомендацій МСЕК неможливо, роботодавець може звільнити працівника з інвалідністю.
У Держпраці також нагадали про штрафи за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (за кожне робоче місце, призначене і не зайняте особою з інвалідністю):
- 8-14 працівників — половина середньої річної заробітної плати;
- 15 або більше працівників — середня річна заробітна плата.
Оштрафувати можуть і посадові осіб роботодавця.
За матеріалами Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці
