Дистанційна робота під час воєнного стану
Державна служба України з питань праці надає таке визначення:
Дистанційна робота — це така форма організації праці, за якої працівник виконує роботу поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за своїм вибором та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Ініціювати перехід зі стандартного на дистанційний формат роботи моуть як роботодавець, так і працівник. Важливо, що під час воєнного стану роботодавець може видати розпорядження про дистанційну роботу без попередження працівника за два місяці (головне, щоб повідомлення відбулося до запровадження змінених умов роботи).
При дистанційній роботі загальна тривалість робочого часу не має перевищувати нормаль, а працівнику мають бути гарантовані періоди вільного часу для відпочинку. Під час цих годин можна переривати будь-який зв’язок з керівництвом (це не вважатиметься порушенням умов трудової дисципліни). Конкретні години для відпочинку визначають у трудовому договорі.
Заробітна плата при цьому нараховується без змін — на умовах, визначених трудовим договором.
Радимо спиратися на такі умови запровадження дистанційної роботи:
- специфіка роботи передбачає можливість її здійснення віддалено;
- волевиявлення і працівника, і роботодавця спрямоване на запровадження дистанційної роботи;
- у працівника чи роботодавця є технічні можливості для запровадження дистанційної роботи.
При цьому Держпраця наголосила, що наявність технічних можливостей є основною умовою.
Прикметно, що заборон стосовно виконання дистанційної роботи за кордоном законодавство не містить.
За матеріалами Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
