Державна служба з питань праці визнає, що законодавство не містить чіткого визначення того, кого слід вважати одинокою матір'ю. У відомстві спираються на визначення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9 (п. 9):
Одинока матір — це:
- жінка, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або ж запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;
- вдова;
- інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.
Кодекс законів про працю України забороняє звільнення з ініціативи роботодавця таких категорій працівниць:
- вагітні жінки та жінки з дітьми до 3 років (до 6 років — у разі надання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною у медвисновку);
- одинокі матері (з дитиною до 14 років або дитиною з інвалідністю — до 18 років).
Винятком є повна ліквідація підприємства. В такому разі звільнення можливе, проте з обов’язковим працевлаштуванням.
Також до загальних вимог не включають звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору (в цьому разі також обов’язковим є працевлаштування працівниці).
Зауважте: за жінками на час пошуку нової роботи зберігають середню заробітну плату (до трьох місяців).
За матеріалами Управління інспекційної діяльності у Харківській області Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
