Трудовий контракт — особлива форма трудового договору

Згідно з частиною третьою статті 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП) трудовий контракт це особлива форма трудового договору, у якому строк його дії, права, обов’язки та відповідальність (зокрема, матеріальна) сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору (зокрема, достроково), можуть установлюватися угодою сторін.

Підстави застосування контракту

Від звичайного трудового договору контракт відрізняється тим, що він завжди має строковий характер, укладається в письмовій формі, але найсуттєвіша відмінність полягає у тому, що в контракті можуть встановлюватися додаткові (окрім передбачених законодавством) підстави для його розірвання.

Переваги контракту полягають у тому, що він дає змогу максимально індивідуалізувати конкретну угоду про працю, детально регламентувати права та обов’язки сторін, їх відповідальність, режим праці та відпочинку, соціально-побутові умови, форму й розмір винагороди за роботу та умови її виплати, інші додаткові умови.

Але не все так просто. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя ст. 21 КЗпП).

Якщо можливості укладання контракту не передбачено певним законом України, роботодавець і працівник не вправі укладати контракт, хоча б і за повної згоди сторін.

Наприклад, Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 № 848-VIII (далі — Закон № 848) визначено, що науковий працівник — вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації (п. 20 ст. 1 Закону № 848).

Пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умови звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, крім осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), укладеним після досягнення пенсійного віку (п. 10 ст. 37 Закону № 848).

Можна виділити дві групи працівників, з якими укладають контракт:

• ті, з якими контракт укладають обов’язково;

• ті, з якими дозволяється укладати контракт.

Педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом (ст. 54 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-ХІІ)

З першою групою працівників укладення контракту є обов’язковим (імперативна норма закону). Укладення трудового договору іншої форми з такою категорією працівників не допускається.

У другому випадку (коли норма закону є диспозитивною) форма трудового договору визначається (обирається) при прийнятті на роботу. Зміна форми трудового договору в подальшому дозволяється лише за погодженням сторін.

У разі запровадження контрактної форми трудового договору з раніше прийнятими працівниками (які належать до першої категорії працівників — тих, з ким контракт укладається обов’язково) роботодавець повинен видати наказ про зміну істотних умов праці і ознайомити з ним відповідних працівників за два місяці до запровадження контрактної форми трудового договору (відповідно до вимог ст. 32 КЗпП).

Працівники, які відмовилися укладати контракт, підлягають звільненню за пунктом 6 статті 36 КЗпП.

У разі відмови керівника підприємства укласти контракт, трудовий договір з ним припиняється на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП (п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» від 19.03.1993 № 203)

Порядок укладення контракту

Визначившись з наявністю правової підстави для застосування контрактної форми трудового договору, розглянемо порядок його укладення.

Порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників (крім керівників підприємств державної форми власності) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також до громадян визначено Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 № 170 (далі — Положення № 170).

Читайте також: Контракт з директором ТОВ: чи потрібно укладати

Так, відповідно до пунктів 7-9 Положення № 170, контракт:

• укладається у письмовій формі;
• підписується роботодавцем та працівником;
• оформляється у двох примірниках (що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін контракту);
• набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті;
• може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі;
• є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін.

Зміст контракту

Контракт, як особлива форма трудового договору, є підставою для виникнення трудових відносин між працівником і роботодавцем.

У контракті згідно з пунктами 10-20 Положення № 170 передбачаються:

• обсяги пропонованої роботи;
• вимоги до якості і строків її виконання;
• строк дії контракту;
• права, обов’язки сторін;
• відповідальність сторін;
• умови оплати й організації праці;
• режим робочого часу і часу відпочинку;
• підстави припинення та розірвання контракту (у т. ч. додаткові, крім встановлених законодавством);
• соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов’язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

У контракті також можуть бути зафіксовані:

• особливі умови праці по окремих професіях і видах робіт, з урахуванням їх специфіки, професійних особливостей (у межах норм, що не суперечать законодавству);
• додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені законодавством, що забезпечуються за рахунок коштів роботодавця;
• умови, гарантії та компенсації переїзду (якщо умови контракту передбачають переїзд працівника на роботу в іншу місцевість) та умови забезпечення працівника (а в разі необхідності і членів його сім’ї) житловою площею або оплату витрат за оренду житлового приміщення чи користування готелем;
• умови виплати певної компенсації у разі, якщо для службових поїздок працівник використовуватиме власний автомобіль;
• інші умови організації праці, необхідні для виконання зобов’язань, взятих на себе сторонами.

Трансформація трудового контракту у звичайні строкові трудові договори

Проект Трудового кодексу не передбачає можливості укладання контрактів із працівниками.

Статтею 79 проекту Трудового кодексу встановлено, що трудові відносини можуть бути припинені тільки на підставах, у порядку і на умовах, визначених цим кодексом та законами. Трудовий договір може бути розірваний лише за однією з підстав, передбачених цих кодексом.

Частиною третьою Прикінцевих і перехідних положень Трудового кодексу встановлюється, що після набрання ним чинності раніше укладені трудові договори у формі контракту вважаються трудовими договорами, укладеними на визначений у них строк. При цьому умова щодо можливості припинення трудового договору з підстав, визначених раніше укладеним контрактом, стане недійсною, оскільки погіршує становище працівника порівняно з трудовим законодавством (відповідно до ч. 3 ст. 47 проекту Трудового кодексу).

Щодо трудових відносин, які виникли до набрання чинності Трудовим кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (ч. 2 Прикінцевих і перехідних положень).