Робота організовується у спеціальному режимі праці, зазвичай, при підсумованому обліку робочого часу, а міжвахтовий відпочинок надається працівникам у місцях постійного проживання.
Додатком до Основних положень визначено Перелік підприємств, організацій і об’єктів, на яких може застосовуватися вахтовий метод організації робіт. Водночас, за нинішніх умов застосування вахтового методу роботи не може обмежуватися зазначеним переліком, оскільки відповідно до статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-ХІІ (далі — Закон № 3356) у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і часу відпочинку.
Ураховуючи те, що запровадження вахтового методу роботи передбачає додаткові витрати на створення умов для тимчасового проживання працівників за місцем виконання роботи, цей метод роботи може бути застосований при значному віддаленні виробничих об’єктів (ділянок) від місця розташування підприємства, установи чи організації (далі — організація), коли виконання робіт звичайними методами є недоцільним.
Оскільки вахтовий метод роботи в більшості випадків передбачає застосування підсумованого обліку робочого часу, то відповідно до статті 61 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) такий метод роботи може бути запроваджений в організації роботодавцем лише за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі його відсутності це питання, відповідно до статті 7 Закону № 3356, може бути врегульоване колективним договором.
Робота на умовах вахтового методу може бути організована як в організації в цілому, так і в окремих структурних підрозділах. Рішення про запровадження вахтового методу організації робіт, на умовах та з підстав передбачених колективним договором, має бути затверджено наказом.
Запровадження вахтового методу зумовлено, передусім, необхідністю забезпечити ритмічність, безперервність, комплексність виконання робіт на віддалених об’єктах.
Вахтовий метод організації праці може бути обумовлено, як при прийняття на роботу, так і встановлено згодом за відповідних підстав.
У разі встановлення вахтового методу організації праці з ініціативи роботодавця, після прийняття працівників на роботу, мають бути додержані норми частини третьої статті 32 КЗпП.
Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці: систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи (зокрема, встановлення/скасування вахтового методу організації праці), встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
За погодженням сторін та за відповідних підстав, передбачених статтею 23 КЗпП, до виконання робіт вахтовим методом може залучатися персонал на умовах безстрокових та строкових трудових договорів.
До робіт, які виконуються вахтовим методом, не можуть залучатися особи молодше 18 років, вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до трьох років (абз. 2 п. 2.2 Основних положень про вахтовий метод організації робіт , затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та МОЗ СРСР від 31.12.1987 № 794/33-82; Основні положення).
Місцем роботи при вахтовому методі вважаються об’єкти (ділянки), на яких здійснюється безпосередня трудова діяльність. Переміщення працівників у зв’язку зі зміною місця дислокації об’єктів (ділянок) роботи не є переведенням на іншу роботу і не вимагає згоди працівників (абз. 2 п. 1.1 Основних положень).
Проїзд працівників від місця їх постійного проживання до пункту збору і місця роботи (об’єкту, ділянки) і назад оплачується організацією (абз. 2 п. 2.5 Основних положень ).
Режим праці і відпочинку при вахтовому методі роботи
При вахтовому методі роботи часом вахти вважаються періоди виконання робіт та міжзмінного відпочинку на об’єкті (ділянці). Міжвахтовий відпочинок, як уже зазначалося, надається працівникам у місцях їх постійного проживання.
Пунктом 1.1 Основних положень передбачено, що у виняткових випадках на окремих об’єктах (ділянках) робіт з дозволу міністерства, відомства і відповідного центрального комітету профспілок тривалість вахти може бути збільшено до двох місяців.
На наш погляд, збільшення тривалості вахт може бути обумовлено в колективному договорі (враховуючи норми статті 7 Закону № 3356).
При вахтовому методі робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляє роботодавець та погоджує з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі його відсутності це питання, відповідно до статті 7 Закону № 3356, може бути врегульовано колективним договором.
Тривалість щоденної роботи (зміни) не має перевищувати 12 годин. Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку (враховуючи час перерв для відпочинку та харчування) може бути скорочено, але не може бути менше ніж 12 годин на добу.
У графіку зазначають строки початку і закінчення вахт, термін періодичного відпочинку між вахтами. Крім того, у графіку необхідно передбачити час початку і закінчення щоденної роботи (зміни), час перерв для відпочинку і харчування, а також час для щоденного (міжзмінного) і щотижневого відпочинку.
У графіках також передбачаються дні, необхідні для доставки працівників на вахту і назад. Дні перебування в дорозі до місця роботи і назад в норму робочого часу не включаються і можуть припадати на дні міжвахтового відпочинку.
Графіки доводяться до відома працівників не пізніше ніж за один місяць до введення їх у дію.
Облік робочого часу при вахтовому методі роботи
Як уже зазначалося, вахтовий метод організації робіт передбачає, зазвичай, підсумований облік робочого часу. Водночас пунктом 4.4 Основних положень керівникам організацій за згодою профспілкового комітету надається право вводити для майстрів, виконробів, начальників ділянок (змін) та іншого лінійного (цехового) персоналу, що безпосередньо здійснює керівництво роботами на об’єкті (ділянці), режим праці і відпочинку, встановлений для основного персоналу. Для решти керівників, фахівців і службовців, які також працюють на вахті, підсумований облік робочого часу не вводиться.
На нашу думку, зважаючи на те, що питання робочого часу та часу відпочинку відповідно до статті 7 Закону № 3356 та статті 13 КЗпП є предметом колдоговірного регулювання, а також враховуючи, що зазначене обмеження не відповідає вимогам статті 61 КЗпП (про порядок встановлення підсумованого обліку робочого часу), воно не повинно застосуватися.
Важливе значення при організації роботи за вахтовим методом роботи має встановлення облікового періоду. Обліковий період встановлюється в колективному договорі організації або в Положенні про вахтовий метод роботи, яке може бути додатком до колективного договору.
Обліковим періодом при вахтовому методі роботи за підсумованим обліком робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках доцільніше застосовувати інші облікові періоди — квартал, півріччя, рік.
Обліковий період охоплює весь робочий час, час у дорозі від місця розташування організації або від пункту збору до місця роботи і назад та час відпочинку, який припадає на цей календарний відрізок часу (п. 4.1 Основних положень).
На умовах, визначених колективним договором, невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і можуть бути надані працівникові як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду. Час, відпрацьований понад нормальну тривалість робочого часу, визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом згідно з табелем обліку робочого часу та нормою тривалості робочого часу за обліковий період. Кількість додаткових вільних від роботи днів визначається шляхом ділення часу, відпрацьованого понад норму тривалості робочого часу, на нормальну тривалість робочого дня.
Згідно з пунктом 4.5 Основних положень нормальна кількість годин, яку працівник повинен відпрацювати в обліковому періоді, визначається виходячи із шестиденного робочого тижня і тривалості робочої зміни сім годин та шестигодинної робочої зміни в передвихідні і передсвяткові дні. При цьому на роботах із шкідливими умовами праці норма робочого часу обчислюється виходячи зі встановленого законодавством скороченого робочого часу.
Однак, зважаючи на зміни в законодавстві України, згідно з якими питання робочого часу є предметом колдоговірного регулювання, а п’ятиденний робочий тиждень, по суті, є основним режимом робочого часу, у порядку, встановленому в колективному договорі, норма робочого часу за обліковий період може визначатися за графіком п’ятиденного робочого тижня (з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (ст. 50 і 51 КЗпП ), ст. 61 КЗпП). Враховуючи те, що КЗпП не передбачає встановлення конкретної тривалості щоденної роботи при п’ятиденному робочому тижні, норма робочого часу за обліковий період визначається шляхом множення часу тривалості робочого дня на кількість робочих днів за календарем п’ятиденного робочого тижня, що припадають на цей період, з рівною тривалістю кожного робочого дня (з урахуванням її скорочення напередодні святкових і неробочих днів) та вихідними днями в суботу і неділю.
Відпустки працівникам, зайнятим на роботах вахтовим методом, надаються відповідно до законодавства (порядок надання відпусток працівникам регулюється нормами Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР).
Середній заробіток для оплати за дні щорічної відпустки обчислюється у встановленому законодавством порядку (Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100).
Якщо закінчення щорічної відпустки працівника припадає на дні міжвахтового відпочинку колективу, в якому він працює, працівникові до початку вахти надається інша робота в організації з оплатою в порядку, передбаченому законодавством, або ж він переводиться до іншої зміни вахти. За згодою сторін питання може бути вирішене шляхом надання цьому працівникові відпустки без збереження заробітної плати (абз. 3 п. 7.1 Основних положень ).
Працівникам, що звільнилися до закінчення облікового періоду, дата звільнення за їхньої згоди може вказуватися з урахуванням належних їм днів міжвахтового відпочинку (абз. 2 п. 4.3 Основних положень).
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
