Виплата вихідної допомоги у разі звільнення сумісника

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємство), якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП).

Підстави звільнення, за яких працівнику виплачують вихідну допомогу, визначено статтею 44 КЗпП. При звільненні:

• у зв’язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);
• у разі змін в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);
• у зв’язку із виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП);
• у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП);
• працівникові виплачують вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Увага!

Якщо трудовий договір припинено внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38, 39 КЗпП), вихідну допомогу виплачують у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

При звільненні у зв’язку із припиненням повноважень посадових осіб (п. 5 ст. 41 КЗпП) вихідна допомога не може бути меншою ніж шестимісячний середній заробіток. КЗпП не обмежує право сумісників на отримання вихідної допомоги при звільненні з організацій недержавної форми власності.

Увага!

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику у справах про оплату праці, звертає увагу судів, що при звільненні на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП працівників, які працюють за сумісництвом на недержавних підприємствах, вихідну допомогу виплачують на загальних підставах (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13).

Виняток із загального правила встановлено для працівників, які працюють за сумісництвом в організаціях державної та комунальної форм власності. Звільнення з роботи за сумісництвом такої категорії працівників із підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв’язку з особливими умовами та режимом праці, провадять без виплати вихідної допомоги (п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28.06.1993 № 43).

Корисно для кадровика

• Фахові заходи
• Підвищення кваліфікації: оберіть свій варіант

Отже, вихідна допомога при звільненні працівника, який працює за сумісництвом в недержавній організації, у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП), виплачується на загальних підставах.

Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"