Звільнення у зв’язку з виявленням невідповідності посаді за станом здоров’я

⭐ Дізнавайтеся про зміни першими. Додайте «Кадровик-01» в улюблені Google, щоб не пропустити найсвіжіші новини та роз'яснення

Ми вже відібрали головне для вас
Управління Держпраці в Миколаївській області (далі — Держпраці) роз’яснило порядок розірвання трудового договору або переведення на легшу роботу працівника, який за станом здоров’я не справляється з обов’язками або продовження роботи шкодить його здоров’ю

Управління Держпраці в Миколаївській області (далі — Держпраці) роз’яснило порядок розірвання трудового договору або переведення на легшу роботу працівника, який за станом здоров’я не справляється з обов’язками або продовження роботи шкодить його здоров’ю.

Відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України (КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі — це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров’я.

Виявлена невідповідність займаній посаді за станом здоров’я полягає в тому що:

  • працівник за станом здоров’я не може впоратися з трудовими обов’язками (при цьому відсутня провина працівника в неналежному виконанні обов’язків);
  • продовження даної роботи протипоказано працівникові за станом здоров’я (відповідно до карти умов праці на робочому місці) та створює загрозу його життю й здоров’ю;
  • через стан здоров’я подальше виконання працівником трудових обов’язків створює небезпеку для членів трудового колективу, або громадян, яких обслуговує працівник, і це перешкоджає подальшому продовженню роботи.    

Відповідно до статті 9 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII (далі — Закон № 2801-XII), громадяни можуть бути визнані тимчасово або постійно не придатними за станом здоров’я до професійної або іншої діяльності, пов’язаної з підвищеною небезпекою для оточуючих, а також з виконанням певних державних функцій. 

Згідно з частиною 3 статті 69 Закону № 2801-XII під час проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється факт необхідності надання листка непрацездатності чи іншого документа, що засвідчує тимчасову втрату працездатності, визначаються необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв’язку з хворобою на іншу роботу, приймається рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня стійкого розладу функцій організму, причини, часу настання і групи інвалідності. 

Із зазначеного випливає, що на етапі медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється лише наявність чи відсутність тимчасової непрацездатності у працівника та надається висновок щодо його тимчасового переведення на іншу (легшу) роботу. 

Пунктом 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. 

Підгрунтям для звільнення на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП є або фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок стану здоров’я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов’язки або стійке порушення функцій організму, визнання працівника інвалідом та наявність протипоказань щодо продовження ним трудової діяльності, підтверджені довідкою медико-соціальної експертної комісії.

Інші медичні документи, що свідчать про неможливість виконувати роботу за станом здоров’я, без встановлення групи інвалідності, зумовленої стійким порушенням функцій організму, не можуть бути підставою для звільнення за на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП. 

Отже, висновок лікарсько-консультативної комісії чи лікаря про необхідність тимчасового переведення на іншу роботу не є документом, на підставі якого можна звільняти працівника у зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі чи займаній посаді за станом здоров’я.

За наявності такого медичного висновку у роботодавця виникає обов’язок перевести працівника, за його згодою, на легшу роботу (ст. 170 КЗпП). Залишати працівника працювати у попередніх умовах праці не можна, у зв’язку з тим, що це може спричинити погіршення стану здоров’я.

Відповідно до медичного висновку продовження даної роботи (в наявних умовах праці) протипоказане працівникові за станом здоров’я і створює загрозу для його життя і здоров’я. При цьому не має значення, справляється працівник з роботою чи ні.

Звільнення допускається тільки у разі якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу, не протипоказану за станом здоров’я. Таке переведення оформлюється наказом (розпорядженням) із урахуванням положень частини 1 статті 32, частини 1 статті 114 і частини 2 статті 170 КЗпП.

Оскільки звільнення на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП належить до випадків розірвання трудового договору за ініціативи роботодавця або уповноваженого ним органу, воно допускається лише за наявності попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до статті 43 КЗпП якщо працівник є членом профспілки, роботодавець має звернутися до виборного органу первинної профспілкової організації для отримання попередньої згоди на звільнення такого працівника. У поданні мають бути зазначені факти виявленої невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, підтверджені відповідними документами та факт відмови працівника від переведення на іншу посаду чи роботу, яка відповідає стану здоров’я працівника-інваліда, або ж неможливості його подальшого працевлаштування на підприємстві.


⚡ ТОП-5 консультацій ⚡


додаток

Грудневий чекліст відповідального за військовий облік: завдання до кінця року

Статті за темою

Усі статті за темою

Звільнення працівника з ініціативи власника

Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця — це припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем за рішенням останнього. Законодавство України чітко визначає порядок звільнення з роботи з ініціативи роботодавця, а також підстави звільнення працівника з ініціативи власника, які гарантують захист прав як працівника, так і роботодавця. Усе про звільнення з ініціативи власника — у статті
27313

Ліквідація підприємства: звільнення працівників

Ліквідація підприємства — це повне припинення його діяльності без правонаступництва. Така ситуація завжди супроводжується необхідністю припинення трудових відносин з усіма працівниками. У таких випадках особливо важливим є правильне застосування законодавства щодо звільнення працівників у разі ліквідації підприємства. Які дії кадрової служби у разі ліквідації підприємства? Яким чином звільняти працівників, щодо яких встановлено заборону на звільнення або які відсутні з нез’ясованих причин. Усе про звільнення у зв’язку з ліквідацією підприємства — у статті.
55307

Як запровадити зміни істотних умов праці на підприємстві

Працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконувати роботу, не обумовлену трудовим договором. Що робити, коли виникла необхідність змін в організації як самого виробництва, так і істотних умов праці за трудовими договорами. Роз’яснюємо порядок дій та документування.
170904

Звільнення під час воєнного стану: підстави і порядок

Особливості звільнення під час воєнного стану в Україні регламентує Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136), адже він має тимчасовий пріоритет над КЗпП. Закон № 2136 вніс зміни й у порядок припинення трудових відносин. Які нюанси необхідно врахувати під час звільнення працівника під час воєнного стану, розберемо у статті
210523

Звільнення за власним бажанням під час відпустки для догляду за дитиною

Звільнення під час відпустки по догляду за дитиною до 3 років хоч і є досить популярним на сьогодні, однак викликає низку питань. Як правильно оформити звільнення під час декретної відпустки? Чи можуть звільнити вагітну? У чому особливості звільнення за власним бажанням під час відпустки по догляду за дитиною? Чи можливе звільнення за угодою сторін під час декретної відпустки? Відповідь на ці та інші питання — знайдіть у статті
72217

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді