Сумісництво працівників державних підприємств: зміни в законодавстві
Сумісництво — це виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві. Заробітна плата при цьому нараховується за фактично виконану роботу (ст. 102-1 КЗпП та ст. 19 Закону України «Про оплату праці»).
Наприкінці листопада Кабінет Міністрів України затвердив постанову № 1306 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій». Документ скасовує дію двох інших урядових постанов («Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 р. та «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» від 4 березня 2015 р.).
Водночас обмеження щодо сумісництва не скасовано повністю. Вони можливі для окремих працівників, якщо ситуація підпадає під вимоги Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, колективний договір або угода сторін також можуть містити обмеження щодо сумісництва.
За матеріалами Східного міжрегіонального управління
Державної служби України з питань праці
