Верховний суд пояснив, як варто трактувати положення Кодексу законів про працю України стосовно термінів, у які працівник може подати до суду задля вирішення конфліктної ситуації, коли йдеться про моральну шкоду.
Електронні докази в трудових справах
Йдеться про ч. 1 ст. 233 КЗпП, яка зазначає:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Позицію Верховного суду можна простежити на прикладі розгляду позову щодо грошової компенсації моральної шкоди через невиконання рішення суду про поновлення на роботі. Так, після відмови позивачеві апеляційний суд відмовив у задоволенні вимоги про стягнення грошової компенсації моральної шкоди через те, особа звернулася до суду після тримісячного строку.
Втім, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду відкинув цей аргумент і вирішив, що позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом (п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України).
Власне, саме такою є ситуація із завданням моральної шкоди.
Зауважте: Завдання моральної шкоди означає, що порушення прав працівника спричинило страждання, втрату нормальних життєвих зв’язків і змусило докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
