В умовах військового стану призупинено дію деяких норм Кодексу законів про працю та Закону України «Про відпустки». Зокрема, якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання, роботодавець може відмовити йому в наданні будь-якого виду відпусток (за винятком відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).
А от працівникам, які не залучені до таких робіт, відмовляти у наданні відпусток не можна, якщо йдеться про щорічні відпустки за графіком або інші, що надаються в обов’язковому порядку.
Так, конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем. Про дату початку відпустки працівника потрібно обов'язково повідомити щонайменше за два тижні до встановленого графіком терміну.
Якщо ж щорічну відпустку переносять на новий термін, її надання встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем. Відповідно, верівник має змогу відмовити працівнику у наданні щорічної відпустки поза строками, визначеними графіком.
Також, під час воєнного стану можна обмежити тривалість щорічної основної відпустки працівника до 24 календарних днів (Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст. 12).
При цьому невикористані дні або переносять на період після завершення воєнного стану, або ж, за рішенням роботодавця, надають без збереження заробітної плати.
Єдиним винятком тут знову ж таки є відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка у зв’язку з усиновленням дитини.
За інформацією Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці
