Кодекс законів про працю України (ст. 211) надає таке визначення:
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом — це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.
Важливо, що роботодавець обмежений у кількості таких договорів: вони можуть становити не більш ніж 10% від загальної кількості трудових договорів, стороною яких є певний роботодавець.
Оформлюємо трудовий договір із нефіксованим робочим часом
Попри те, що робочий час — нефіксований, встановлені законом вимоги щодо його тривалості та часу відпочинку повинні дотримуватися.
При цьому необхідність та час залучення працівника до роботи роботодавець визначає на свій розсуд (при цьому слід дотримуватися термінів погодження з працівником, які встановлює трудовий договір). Відповідно, оплата відбувається лише за фактично відпрацьований час.
У податковій службі наголошують, що після року роботи на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом працівники мають право звернутися до роботодавця з вимогою укласти трудовий договір на умовах загальновстановленого графіка роботи.
За інформацією Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
