Підпишіться на 
Основні положення щодо дистанційної та надомної роботи зафіксовані Кодексом законів про працю України (ст. 60-2 та ст. 60-1 відповідно).
Дистанційна і надомна робота — спільне та відмінне
Так, згідно з КЗпП, у разі дистанційної роботи працівник може виконувати свою роботу у будь-якому місці поза приміщенням чи територією роботодавця, використовуючи інформаційно-комунікаційні технології. Зміна робочого місця при цьому відбувається без погодження з роботодавцем.
Що ж стосується надомної роботи, то працівники виконують роботу за місцем проживання або ж в інших місцях, де є закріплена зона і відповідні технічні засоби (інструменти, прилади, інвентар тощо), необхідні для виробництва продукції чи надання послуг. Для того, щоб змінити місце роботи, працівник має попередньо погодити це з роботодавцем.
Схожа ситуація і з робочим часом: для надомників діє загальний режим роботи підприємства, дистанційники ж можуть сформувати свій робочий графік на власний розсуд. Зауважте, і в тому, і в іншому разі слід дотримуватися норми тривалості робочого часу до 40 годин на тиждень.
Певні відмінності є й у тому, як проводяться інструктажі з охорони праці та пожежної безпеки, а також у питаннях матеріально-технічного забезпечення.
Прикметно, що у разі надомної роботи саме роботодавець має забезпечити працівника безпечними та нешкідливими умовами праці, тоді як у разі дистанційної роботи ці питання працівник має вирішити самостійно (роботодавець відповідає лише за безпеку і належний технічний стан обладнання, якщо він передає їх працівникові).
Детальніше про відмінності — в інфографіці:
За інформацією Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
