Відповідь
Роботодавець зобов’язаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку та провести повний розрахунок (ст. 47, 116 Кодексу законів про працю України; КЗпП).
До складу виплат, які має провести роботодавець у разі звільнення працівника, входить і виплата компенсація за невикористану відпустку та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР; далі — Закон про відпустки).
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП).
Відтак роботодавець має вжити заходів для виплати належних звільненому працівникові коштів. На підставі доповідної записки особи, яка виявила факт невиплати компенсації за кілька днів невикористаної відпустки, необхідно видати наказ про виплату колишньому працівнику заборгованості по заробітній платі.
Невиплата належних працівнику сум при звільненні кваліфікується як порушення законодавства про працю, за яке винні особи можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності. Так, зокрема, фінансові санкції за вчинене правопорушення: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі є підставами для накладення штрафу в трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (ст. 265 КЗпП).
Можливість зарахування до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, часу, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи передбачено у разі прийняття на роботу за переведенням з іншої організації (ч. 3 ст. 9 Закону про відпустки). В інших ситуаціях робочий рік для надання щорічної основної (додаткової) відпустки відлічують із дня укладення трудового договору (ч. 1 ст. 6 Закону про відпустки).
