Як звільняти з роботи
У ВРУ зареєстрували проєкт Закону України «Про внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України щодо забезпечення права застосування необмеженого строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати» від 22.03.2024 № 11107 (далі — Законопроєкт № 11107).
Законопроєкт № 1107 передбачає зміни до статті 233 КЗпП, яка регламентує строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Зараз діє норма, яка встановлює для працівника тримісячний строк, з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися, що порушили його права, щоб звернутись з заявою до суду та вирішити трудовий спір, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня, коли йому вручили копію наказу про звільнення або з дня коли видали трудову книжку (ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП).
Конституційний та Верховний суди офіційно тлумачили статтю 233 КЗпП та наголошували, що працівник має право звернутись до суду, щоб стягнути зарплату, яка йому належить, в будь-який строк, якщо роботодавець порушив законодавство про оплату праці. Такі висновки містять рішення Конституційного суду від 15.10.2013 № 8-рп/2013 та постанова Верховного суду від 04.04.2023 у справі № 640/8348/21.
Тому автор Законопроєкту № 11107 пропонує встановити, що працівник має право звернутись до суду, щоб стягнути зарплату та усі виплати, які йому належать згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, без обмеження будь-яким строком та незалежно від того, чи нарахував такі суми роботодавець, який порушив законодавство про оплату праці.
Ірина Матійко
За матеріалами ВРУ
Питання звільнення вагітних жінок є одним із найчутливіших у трудовому законодавстві України. Роботодавці повинні діяти виключно в межах закону, адже неправомірне звільнення вагітної жінки з роботи може спричинити серйозні юридичні наслідки — від поновлення працівниці на посаді до виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Працівник, який бажає звільнитись за власним бажанням за відсутності поважної причини, зобов’язаний за два тижні повідомити роботодавця про своє звільнення. Якщо ж працівник в заяві вказав причину, через яку потрібно раніше звільнитися, тоді двотижневий строк попередження не застосовуємо. Про це та про інші випадки, коли можна звільнитись без відпрацювання, читайте в статті.
Ліквідація підприємства — це повне припинення його діяльності без правонаступництва. Така ситуація завжди супроводжується необхідністю припинення трудових відносин з усіма працівниками. У таких випадках особливо важливим є правильне застосування законодавства щодо звільнення працівників у разі ліквідації підприємства. Які дії кадрової служби у разі ліквідації підприємства? Яким чином звільняти працівників, щодо яких встановлено заборону на звільнення або які відсутні з нез’ясованих причин. Усе про звільнення у зв’язку з ліквідацією підприємства — у статті.
Працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконувати роботу, не обумовлену трудовим договором. Що робити, коли виникла необхідність змін в організації як самого виробництва, так і істотних умов праці за трудовими договорами. Роз’яснюємо порядок дій та документування.
Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця — це припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем за рішенням останнього. Законодавство України чітко визначає порядок звільнення з роботи з ініціативи роботодавця, а також підстави звільнення працівника з ініціативи власника, які гарантують захист прав як працівника, так і роботодавця. Усе про звільнення з ініціативи власника — у статті