Відповідь
Кваліфікаційні вимоги до директора (начальника, іншого керівника) підприємства, установи, організації (далі — організація) визначено кваліфікаційною характеристикою, вміщеною до Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі — Випуск 1 ДКХП).
Так, претендент на посаду директора повинен мати вищу освіту другого рівня за ступенем магістра за відповідною галуззю знань або вищу освіту другого рівня за ступенем магістра та післядипломну освіту за галуззю знань «Управління та адміністрування» або «Право». Стаж роботи на керівних посадах нижчого рівня — щонайменше 5 років.
Кваліфікаційні вимоги до директора (начальника, іншого керівника) уточнено наказом Мінсоцполітики України від 22.09.2015 № 951.
Пункт 11 Загальних положень Розділу 1 «Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців» Випуску 1 ДКХП містить настанову: особи, які не мають відповідної освіти або стажу роботи, встановлених кваліфікаційними вимогами, але мають достатній практичний досвід та успішно виконують у повному обсязі покладені на них завдання та обов’язки, можуть бути, як виняток, залишені на займаній посаді або призначені на відповідні посади за рекомендацією атестаційної комісії (якщо інше не передбачено актами, що мають вищу юридичну силу).
Однак, призначення директора — ситуація дещо інша.
По-перше, аналіз Загальних положень розділу 1 Випуску 1 ДКХП дає змогу стверджувати, що навіть на рівні цього документа директору надається особливий статус. Для директора як керівника, правове положення якого визначено в Статуті (положенні) організації, можна не розробляти посадову інструкцію.
По-друге, малоймовірно, що рішення про відповідність претендента посаді директора може прийняти атестаційна комісія, члени якої — майбутні підлеглі.
Тож оцінити досвід та ділові якості майбутнього керівника має власник майна, який визначить, чи готовий він доручити управління матеріальними та нематеріальними активами тій чи тій особі.
На користь такого підходу свідчить і Господарський кодекс України (ГК): для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді (ч. 3 ст. 65 ГК).
Олена Коновалова,
заступник директора департаменту з питань праці
— начальник відділу з питань трудових відносин
Державної служби України з питань праці
Юлія Видиборець,
головний редактор системи «Експертус Кадри»
Роботодавець на вимогу працівника зобов’язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі (ч. 3 ст. 48 КЗпП).
Прийняття за переведенням — зручний спосіб реалізації гарантій працівникам, звільнення яких супроводжується обов’язковим працевлаштуванням (приміром, вагітних у разі закінчення строку трудового договору або повної ліквідації організації). У статті розглянемо, зокрема, які переваги передбачає прийняття за переведенням та як усе оформити.
Держава захищає права працівників з інвалідністю та гарантує їм право на роботу. Як приймати на роботу таких працівників і дотримати вимог законодавства? Як оформити наказ про прийняття на роботу інваліда? Вберегтися від помилок під час працевлаштування осіб з інвалідністю допоможе наша стаття
Вакансій багато — кандидатів мало. Щоб не стикатися з цим та заощадити свій час, складіть правильне оголошення про прийом на роботу. Зразок оголошення про прийом на роботу має не лише привернути увагу потенційних кандидатів, а й відповідати законодавству та не дискримінувати жодну категорію осіб. Усе про вдалий зразок оголошення на роботу — у статті.
З назви статті вже зрозуміло, що проведення стажування на робочому місці до оформлення трудових відносин є порушенням чинного законодавства. Але проходження стажування законодавчо передбачено для певних категорій осіб, зокрема, студентів, безробітних, державних службовців тощо.
