Відповідь
Порядок присвоєння табельних номерів в кожній організації має бути запроваджено самостійно шляхом розроблення і затвердження локального нормативного акта, наприклад, Положення про облік використання робочого часу або Положення про табельний облік. В організаціях (як правило — великих) табельні номери використовують для автоматизації розрахунку нарахувань та утримань із заробітної плати.
Принцип присвоєння табельних номерів може грунтуватися на категоріях працівників (наприклад: основні працівники, адміністративно-господарський персонал, допоміжний персонал) або залежно від структурного підрозділу, до якого прийнято працівника (наприклад: керівництво — від № 0101 до № 0199; відділ телемаркетингу — від № 0200 до 0299; відділ збуту — від № 0301 до № 0399 тощо).
Вам стануть у пригоді консультації:
Ураховуючи, що працівник може виконувати роботу в тій самій організації за сумісництвом (тобто за окремим трудовим договором) в іншому відділі, на посадах, які належать до різних категорій, для окремого нарахування заробітної плати за кожною посадою рекомендуємо присвоювати працівникові різні табельні номери за основною посадою та за сумісництвом.
Табель обліку робочого часу — це один із головних документів на підприємстві. Табелювання працівників використовується для фіксації фактично відпрацьованих годин, відсутностей працівників, відпусток та інших видів робочого часу. Правильно організований облік робочого часу на підприємстві допомагає уникнути помилок у нарахуванні заробітної плати та контролювати дисципліну праці. Хто веде табель обліку робочого часу? Хто підписує табель обліку робочого часу? Чи є типовий табель обліку робочого часу? Відповіді на ці та інші питання про табель робочого часу та зразок табеля обліку робочого часу — у статті
Використання робочого часу на підприємствах, в установах, організаціях обліковують за допомогою обліку використання робочого часу щомісячно на всіх працівників.
Введення підсумованого обліку робочого часу — це процедура запровадження на підприємстві особливого режиму обліку робочого часу, коли облік ведуть не за кожний день чи тиждень окремо, а за обліковий період (місяць, квартал, рік). Це дозволяє гнучко планувати графіки роботи, особливо там, де неможливо встановити стандартний робочий день або тиждень (транспорт, охорона, медзаклади, безперервне виробництво тощо)
З листа до редакції: «Декілька років тому ми дозволили жінці-лаборанту працювати у вільний від основної роботи час за внутрішнім сумісництвом у тій же лабораторії прибиральником виробничих приміщень. За таку роботу ми доплачували їй 50% окладу прибиральника. Зараз ця працівниця вирішила відмовитися від роботи прибиральника. Який слід видати наказ? Оскільки раніше було видано наказ про дозвіл працювати за сумісництвом, то тепер маємо написати «не дозволяємо надалі працювати»? Чи як правильно?»
За письмовим погодженням між працівником і роботодавцем незалежно від форми власності для працівника можна встановити гнучкий режим робочого часу. Гнучкий графік роботи регулює стаття 60 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Які особливості має гнучкий графік роботи під час воєнного стану читайте у статті
