Відповідь
Загальні норми щодо встановлення на підприємствах, в установах, організаціях вихідних днів визначає КЗпП.
При п’ятиденному робочому тижні працівникам надають два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний день (ст. 67 КЗпП).
Читайте також: Робота у вихідні дні: обліковуємо та оплачуємо правильно
Загальний вихідний день — неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначають графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з профспілкою (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, надають підряд з загальним вихідним днем.
На підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні надають в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджує роботодавець за погодженням з профспілкою (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (ст. 69 КЗпП).
Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначають правилами внутрішнього трудового розпорядку, затверджені трудовим колективом за роботодавця і профспілки (профспілкового представника) на основі типових правил (статті 142 КЗпП).
Тобто роботодавець самостійно встановлює режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм законодавства про працю.
Мінсоцполітики (лист від 25.04.2018 № 184/0/22-18/13) повідомляє, що у вихідні дні (за графіком, визначеним на основному підприємстві) дозволено працювати за сумісництвом повний робочий день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Ольга Догадіна,
провідний експерт Експертус Кадри
Звільнення з роботи працівника-сумісника здійснюється за наявності загальних підстав, передбачених законодавством.
Сумісництво і суміщення професій і посад є проблемним питанням для працівників кадрових служб. Нерідко сумісництво та суміщення в трудовому праві плутають або, ще гірше, ототожнюють їх. У статті ви знайдете все про сумісництво і суміщення, порівняльна характеристика яких є дуже важливою. Отже, сумісництво і суміщення: в чому різниця?
Право осіб, що працюють за сумісництвом, на різні види відпусток, зокрема й на навчальні, гарантоване чинним трудовим законодавством. Однак, є певні особливості при наданні навчальної відпустки сумісникам.
Працівник має право укладати трудовий договір як і в одній, так і в декількох установах, організаціях одночасно. Таке право передбачає частина 2 статті 21 КЗпП. Тому працівник, окрім основного трудового договору, має можливість укласи і трудовий договір про роботу за сумісництвом.
Відпустка є важливою частиною трудових прав працівників. Оскільки сумісники виконують роботу за іншою формою зайнятості, ніж основні працівники, питання надання їм відпусток мають особливості, визначені законодавством. Усе про відпустки, на які мають право сумісники — у статті.
