Найближчим часом очікуємо на призов офіцерів, які отримали військове звання після закінчення військової кафедри цивільного вищу. Для них держава встановила особливі гарантії і зобов’язала роботодавця зберігати посаду й середню зарплату (ст. 119 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП).
Такі працівники набули особливого статусу: вони одночасно є військовослужбовцями і працівниками підприємств різних форм власності.
Зважаючи на покладений на роботодавців обов’язок — зберігати місце роботи (посаду), — доволі часто у кадровиків виникає запитання: чи можна звільнити працівника-військовослужбовця під час служби?
Якщо працівник-військовослужбовець сам попросив про звільнення
Якщо про звільнення просить сам працівник, роботодавець не може йому відмовити. Інше тлумачення статті 119 КЗпП суперечило б положенням статті 2 КЗпП щодо права громадян України на вільний вибір професії, роду занять і роботи.
Звільнити працівника-військовослужбовця хоче роботодавець
Тут законодавство надійно захищає позиції працівника. Якщо звільнення ініціює роботодавець — це порушення законодавства про працю. Керівника чекатиме адміністративна відповідальність від (штраф 50 до 100 неоподатковуваних доходів громадян (ч. 7 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а підприємство — фінансові санкції (штраф у 10-кратному розмірі мінімальної зарплати за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП).
Єдиний випадок, коли роботодавець може звільнити працівника-військовослужбовця, — ліквідація (припинення діяльності) підприємства (п.1 ст. 40 КзПП), і тільки за умови його повідомлення про заплановане вивільнення.
Інші варіанти звільнення працівника-військовослужбовця
Ініціювати звільнення може не тільки працівник-військовослужбовець чи роботодавець. Трудовий договір може припинятися й з інших підстав, за правилами статті 36 КЗпП.
Найчастіше йтиметься про звільнення під час служби працівника, в якого закінчується строк трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП), та за угодою між працівником і роботодавцем (п. 1 ст. КЗпП).
Так, роботодавець має право звільнити працівника останнього дня строкового трудового договору.
Припинення трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП (у зв’язку з закінченням строку трудового договору) не є звільненням з ініціативи роботодавця. Тож звільнення за цією підставою працівника під час служби правомірне. Адже за таким працівником зберігають робоче місце, посаду і середній заробіток лише протягом строку дії трудового договору.
Дії роботодавця:
- звільнити працівника останнього дня строку трудового договору;
- провести повний розрахунок;
- надіслати працівнику лист з повідомленням про звільнення та пропозицією отримати трудову книжку або надіслати заяву з зазначенням адреси, на яку слід переслати трудову книжку.
Якщо ви не звільните працівника останнього дня строку трудового договору, він вважатиметься продовженим на невизначений строк (ч. 1 ст. 39-1 КЗпП).
Інший ймовірний варіант — працівник попросить про звільнення за угодою сторін. Звичайно, роботодавець не зобов’язаний задовольняти прохання працівника про звільнення за цією підставою. Однак не має сенсу змушувати працівника у цій ситуації змінювати формулювання звільнення на «власне бажання».
Незалежно від причин звільнення кадрові процедури будуть сталими і звичними. Потрібно:
- оформити звільнення;
- провести повний розрахунок;
- видати трудову книжку, а у випадку відбуття працівника на службу — надіслати лист з повідомленням про звільнення та пропозицією отримати трудову книжку або надіслати заяву з зазначенням адреси, на яку слід переслати трудову книжку.
Вихідна допомога військовослужбовцям при звільненні також виплачується на загальних підставах, визначених у статті 44 КЗпП. З усіх розглянутих випадків звільнення роботодавець має обов’язок сплатити вихідну допомогу тільки при звільненні внаслідок ліквідації підприємства. Розмір її становитиме не менше середньомісячної зарплати.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
