Загальний порядок
Правила надання працівникам відпустки врегульовані Кодексом законів про працю України, Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та підзаконними актами уповноважених державних органів.
За загальним правилом, кожна особа, що працює за наймом, має право на щорічну основну відпустку. Залежно від особливостей роботи або правового статусу працівника у нього також може виникнути право на отримання щорічної додаткової відпустки, яка надається йому понад щорічну основну відпустку. При цьому, сумарна кількість днів щорічних основної та додаткової відпусток максимально може сягати 59 днів. Особи, зайняті на особливо важких, наприклад, підземних роботах, можуть отримати 69 днів відпустки за рік.
Щорічні основна і додаткова відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб їх було використано, як правило, до закінчення робочого року.
Право на отримання щорічної основної відпустки у перший рік роботи виникає у працівника після 6-місячного строку безперервної роботи на підприємстві.
До закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи право на відпустку мають, зокрема, такі працівники:
- інваліди;
- неповнолітні працівники;
- матері, які мають двоє або більше дітей віком до 15 років або динину-інваліда;
- жінки перерід або після «декретної» відпустки;
- працівники, що працюють за суміщенням, разом із відпусткою за основним місцем роботи;
- студенти, яким потрібна відпустка для проходження іспитів, атестацій та заліків;
- працівники, яким оформлена путівка до санітарно-оздоровчого закладу;
- інші категорії осіб, визначені законодавством або колективним договором підприємства.
За другий та наступні робочі роки працівник може використовувати чергову відпустку в будь-який період року з урахуванням затвердженої черговості.
Графік надання відпусток
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводяться до відома всіх працівників (ст. 10 Закону про відпустки і ст. 79 КЗпП).
Отже, графік відпусток — це локальний нормативний акт підприємства, який визначає черговість надання оплачуваних відпусток у календарному році. Він містить відомості про розподіл часу відпусток між працівниками всіх структурних підрозділів. Графік відпусток розробляється щороку на наступний календарний рік.
Графік відпусток — не лише обов’язковий організаційний документ, а й зручний інструмент планування. За допомогою графіка вирішуються два важливих питання:
- забезпечується реалізація права працівника на відпочинок, причому з урахуванням його особистих інтересів;
- враховуються інтереси роботодавця, який має можливість спланувати і забезпечити нормальну роботу організації за умови прогнозованої відсутності працівників.
Наявність графіка дає можливість роботодавцю своєчасно письмово попередити працівника про дату початку відпустки, підготувати відповідні розпорядчі документи, виплатити працівнику заробітну плату за час відпустки і, врешті-решт, відправити у відпустку працівника, що з якихось причин відмовляється використати своє право на відпочинок.
Увага! Роботодавець зобов’язаний письмово повідомляти працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну (ч. 11 ст. 10 Закону про відпустки).
Перенесення відпусток
Законом про відпустки передбачено можливість переносити відпустки. Утім, перенесенню підлягають лише щорічні відпустки та додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 11, частина сьома ст. 20 Закону про відпустки), а само по собі перенесення можливо лише за чітко визначених законодавством умов.
Так, щорічна відпустка за ініціативою роботодавця, як виняток, може бути перенесена на інший період:
- тільки за письмовою згодою працівника;
- за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом;
- у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства;
- за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів (к. д.) буде використана в поточному робочому році (частина третя ст. 80 КЗпП та частиною третьою ст. 11 Закону про відпустки).
Остання умова — чи не найважливіша, однак саме про неї часто забувають.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем (частина четверта ст. 11 Закону про відпустки). Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 Закону про відпустки (частина сьома ст. 20 Закону про відпустки).
Причиною для перенесення чи продовження відпустки може бути тимчасова непрацездатність працівника, яка наступає посеред відпустки. Як оформити перенесення чи продовження відпустки у такому випадку — читайте у консультації «Лікарняний під час відпустки: переносимо або продовжуємо правильно».
Поділ відпусток
На прохання працівника щорічну відпустку може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів (ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки). Тобто ініціатором поділу щорічної відпустки може виступати тільки працівник, а роботодавець має право погодитися на поділ відпустки, відмовити або запропонувати свій варіант поділу. Поділ щорічних відпусток з ініціативи роботодавця може бути визнано порушенням Закону про відпустки.
Надання відпусток окремим категоріям працівників
Порядок надання відпусток сумісникам
Працівник, який уклав трудовий договір на роботу за сумісництвом, перебуває у трудових відносинах з організацією, тому має право на оплачувану щорічну відпустку.
Сумісник у перший рік роботи в організації має право на щорічну відпустку повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки).
Однак, Законом про відпустки не передбачено такої пільги суміснику в наступні роки роботи.
Увага! Порядок надання щорічних відпусток сумісникам, які працюють у державних організаціях, має свої особливості, оскільки відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (п. 3 постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245, п. 6 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28.06.1993 №43). Однак дія цих нормативних актів поширюється на працівників організацій державної форми власності, а тому в організаціях іншої форми власності зазначену норму можна застосувати лише як рекомендацію.
Щодо включення відпусток сумісників до графіка відпусток, то Законом про відпустки не передбачено будь-яких винятків із загального правила:
- черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводяться до відома всіх працівників;
- при складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку (ч. 10 ст. 10 Закону про відпустки).
Особливості у наданні відпустки неповнолітнім працівникам
Роботодавець має пам’ятати, що:
- тривалість щорічної основної відпустки для неповнолітніх працівників становить 31 календарний день (частина восьма ст. 6 Закону про відпустки);
- щорічні відпустки працівникам віком до 18 років надають у зручний для них час (п. 1 частини тринадцятої ст. 10 Закону про відпустки);
- щорічні відпустки працівникам віком до 18 років повної тривалості у перший рік роботи надають за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на підприємстві (п. 3 частини сьомої ст. 10 Закону про відпустки).
Законодавство про працю забороняє:
- не надавати щорічні відпустки повної тривалості протягом робочого року особам віком до 18 років (частина п’ята ст. 11 Закону про відпустки);
- замінювати під час дії трудових відносин усіх видів відпустки грошовою компенсацією особам віком до 18 років (частина п’ята ст. 24 Закону про відпустки).
Відпустка працівникам з інвалідністю
Згідно з частиною 7 статті 6 Закону про відпустки, працівникам з інвалідністю надається щорічна основна відпустка тривалістю з огляду на встановлену групу:
- для інвалідів I і II груп — 30 календарних днів;
- для інвалідів III групи — 26 календарних днів.
При цьому, вони мають право на щорічну основну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві (п. 2 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки). Також за бажанням працівника з інвалідністю, роботодавець повинен надати йому відпустку в будь-який зручний для нього час.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
