Цивільно-правові договори не передбачають наявності роботодавців та працівників — у таких угодах йдеться лише про замовника та виконавця, який оплачує виконання певної роботи або надання послуги. Оскільки обидві сторони договору є незалежними та рівноправними, замовник не має турбуватися про організацію умов праці чи оплату лікарняних.
Трудовий договір чи договір підряду: як вибрати, щоб не наразитися на штраф
Відтак, регулюються такі відносини у відповідності до Цивільного кодексу, а не до законодавства про працю.
Укласти цивільно-правовий договір можуть будь-які юридичні або фізичні особи.
Водночас трудовий договір регулює виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, а також вимагає дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку. Працівник зобов'язується виконувати роботу, передбачену договором, а роботодавець — виплачувати заробітну плату та забезпечувати гідні умови праці.
За таких відносин працівник має право на соціальні та трудові гарантії:
- регулярна оплата праці;
- нормований робочий час;
- оплата тимчасової непрацездатності;
- оплачувані вихідні та відпустки тощо.
Втім, на особу покладаються і зобов'язання перед роботодавцем, з яким потрібно узгоджувати час відпустки абощо.
У податковій службі зауважили, що фізичні особи та ФОПи також можуть бути роботодавцями — наприклад, наймаючи няню або водія.
Загалом варто покладатися на такий принцип: для разових робіт укладають цивільно-правовий договір, а для систематичних — трудовий.
За матеріалами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
