Роз’їзний характер роботи чи службове відрядження: як визначити
Роз'їзний характер роботи — це виконання службових обов’язків пов’язане з постійним пересуванням містом. Це не відрядження. За роботу з роз’їзним (пересувним) характером, установлюйте доплату.
Як направляти працівників увідрядження під час воєнного стану
Як установити роз’їзний характер роботи
Роз’їзний характер роботи не можна встановити наказом. Режими роботи, нормування й оплата праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо) — регулює колективний договір (ч. 2 ст. 13 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП).
В колективному договорі визначте:
- перелік посад (професій), для яких встановлюєте особливий (роз’їзний) характер роботи;
- розмір доплат за нього;
- порядок обліку використання робочого часу працівників із роз’їзним характером роботи.
Роз’їзний характер роботи можна встановити і в трудових договорах.
«Якщо колективним договором такий перелік посад, професій не передбачено або зазначене не обумовлено трудовим договором (контрактом), службові поїздки працівників для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи є відрядженням», — зауважив Мінфін у листі від 29.04.2005 № 31-03173-03-29/8103.
Трудовий розпорядок в організаціях визначають правила внутрішнього трудового розпорядку (далі — ПВТР) (ч. 1 ст. 142 КЗпП). Тому внесіть відповідні зміни до ПВТР. Зокрема, стосовно режимів і графіків роботи працівників на посадах із роз’їзним (пересувним) характером.
Доплати за роз’їзний характер роботи
У колективному договорі або локальному акті роботодавця (наприклад, у Положенні про оплату праці) встановіть розмір і порядок доплат за особливий характер праці. Адже...
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюють організації у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (ст. 97 КЗпП, ст. 15, 18 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР).
ДЕТАЛЬНА ПРОГРАМА
Робота може мати роз’їзний характер постійно або лише в певні дні. Залежно від цього встановлюють надбавки у відсотках до місячних тарифних ставок (посадових окладів) або пропорційно фактичній кількості днів перебування працівників у роз’їздах.
Розміри доплат за роз’їзний характер праці визначають з урахуванням норм постанови КМУ «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.1999 № 490.
Службове відрядження: законодавче визначення
Термін «службове відрядження» визначений в пункті 1 Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженій наказом Мінфіну від 13.03.1998 № 59 (далі — Інструкція № 59):
Службовим відрядженням вважають поїздку працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримують (фінансують) за рахунок бюджетних коштів (далі — організація), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю організації).
Інструкція № 59 встановлює порядок направлення у відрядження та відшкодування пов’язаних із відрядженням витрат для:
- державних службовців;
- інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами й організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.
Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважають відрядженнями, якщо інше не передбачає законодавство, колективний договір, трудовий договір (контракт) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником) (п. 2 Інструкції № 59).