Неодноразово трапляється, що робота деяких працівників пов’язана з постійними службовими поїздками в межах міста або за межі населеного пункту. Чи можна встановити для таких працівників роз’їзний характер роботи? Чи, все-таки, кожну таку поїздку оформлювати як відрядження?
Роз'їзний характер роботи — це виконання службових обов’язків пов’язане з постійним пересуванням містом. Це не відрядження. За роботу з роз’їзним (пересувним) характером, установлюйте доплату.
Як направляти працівників увідрядження під час воєнного стану
Як установити роз’їзний характер роботи
Роз’їзний характер роботи не можна встановити наказом. Режими роботи, нормування й оплата праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо) — регулює колективний договір (ч. 2 ст. 13 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП).
В колективному договорі визначте:
- перелік посад (професій), для яких встановлюєте особливий (роз’їзний) характер роботи;
- розмір доплат за нього;
- порядок обліку використання робочого часу працівників із роз’їзним характером роботи.
Роз’їзний характер роботи можна встановити і в трудових договорах.
Як поновити трудовий договір
«Якщо колективним договором такий перелік посад, професій не передбачено або зазначене не обумовлено трудовим договором (контрактом), службові поїздки працівників для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи є відрядженням», — зауважив Мінфін у листі від 29.04.2005 № 31-03173-03-29/8103.
Трудовий розпорядок в організаціях визначають правила внутрішнього трудового розпорядку (далі — ПВТР) (ч. 1 ст. 142 КЗпП). Тому внесіть відповідні зміни до ПВТР. Зокрема, стосовно режимів і графіків роботи працівників на посадах із роз’їзним (пересувним) характером.
Доплати за роз’їзний характер роботи
У колективному договорі або локальному акті роботодавця (наприклад, у Положенні про оплату праці) встановіть розмір і порядок доплат за особливий характер праці. Адже...
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюють організації у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (ст. 97 КЗпП, ст. 15, 18 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР).
ДЕТАЛЬНА ПРОГРАМА Робота може мати роз’їзний характер постійно або лише в певні дні. Залежно від цього встановлюють надбавки у відсотках до місячних тарифних ставок (посадових окладів) або пропорційно фактичній кількості днів перебування працівників у роз’їздах.
Розміри доплат за роз’їзний характер праці визначають з урахуванням норм постанови КМУ «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.1999 № 490.
Службове відрядження: законодавче визначення
Термін «службове відрядження» визначений в пункті 1 Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженій наказом Мінфіну від 13.03.1998 № 59 (далі — Інструкція № 59):
Службовим відрядженням вважають поїздку працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримують (фінансують) за рахунок бюджетних коштів (далі — організація), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю організації).
Наказ про відрядження
Інструкція № 59 встановлює порядок направлення у відрядження та відшкодування пов’язаних із відрядженням витрат для:
- державних службовців;
- інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами й організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.
Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважають відрядженнями, якщо інше не передбачає законодавство, колективний договір, трудовий договір (контракт) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником) (п. 2 Інструкції № 59).
