Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (ст. 12) надає роботодавцеві право відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
11 змін у законодавстві про відпустки й не тільки — огляд Закону № 3494
Єдиним винятком є надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Втім, якщо про працівників критичної інфраструктури не йдеться, відмовляти у відпустках, надання яких відбувається в обов’язковому порядку, заборонено. Це, наприклад:
- щорічні відпустки у встановлені графіком строки;
- навчальні;
- творчі;
- для участі у змаганнях;
- працівникам, які мають дітей тощо.
Проте право на відмову може стосуватися тих відпусток надання яких здійснюється за угодою між працівником і роботодавцем. При цьому таку можливість роботодавець має як у воєнний, так і в мирний час. У Держпраці навели такі приклади:
- Відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки» (15 календарних днів), яка надається на прохання працівника під час воєнного стану.
- Щорічна відпустка поза строками, визначеними графіком відпусток.
Так, Кодекс законів про працю України передбачає, що черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників.
А от у разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Відповідно, роботодавець може відмовити працівнику саме у такій ситуації.
За інформацією Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
