Переведення працівників
Чинним вітчизняним законодавством передбачено такі види переведення:
- на іншу роботу в тій самій організації;
- на роботу в іншу місцевість;
- на роботу до іншої організації.
Одним із найпоширеніших видів переведення є — переведення на іншу роботу.
Передумовами такого переведення, насамперед, можуть слугувати:
- модифікація виробничого процесу і напрямів діяльності компанії;
- скорочення чисельності або штату працівників;
- повернення до роботи колишнього співробітника, який займав цю посаду раніше (тобто, коли роботодавець відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП перш ніж звільнити працівника, за можливості, повинен запропонувати працівнику іншу роботу);
- отримання працівником нових навичок, підвищення кваліфікації, успішне завершення навчання;
- підвищення, переведення на іншу посаду та ін.
Правовою підставою для ініціювання постійного переведення працівника на іншу роботу є службова записка керівника відповідного відокремленого підрозділу або заява, подана працівником особисто. Для оформлення переведення директор компанії повинен видати належним чином завірений розпорядчий акт.
Переведення працівника на роботу в інший населений пункт є складнішим і за підставами, і за оформленням. Зазвичай такий вид переведення здійснюється шляхом направлення співробітника на роботу до іншого відокремленого підрозділу компанії, розташованого в іншому населеному пункті, або шляхом зміни місця розташування самої компанії.
З урахуванням цього, директор при прийнятті рішення про переведення особи на роботу в інший населений пункт зобов’язаний додатково передбачити перелік виплат і відшкодувань за витрати, що понесе працівник під час переїзду:
- вартість квитків для проїзду працівника і членів його сім’ї;
- вартість перевезення речей і майна;
- добові виплати за час прямування особи на місце роботи;
- одноразова грошова допомога працівнику і кожному члену його сім’ї, який переїжджає разом із ним;
- виплата зарплати за час, необхідний для переїзду (не більше шести днів).
Інакше регулюється тимчасові переведення працівників на іншу роботу, що не передбачена трудовим договором. У разі такого переведення потрібна на це згода працівника, а рішення про тимчасове переведення оформлюється відповідним наказом працівника, в якому встановлюються строк такого переведення.
У випадку, якщо працівника тимчасово переводять для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, виробничих аварів та ін., його згода на це не потрібна.
Для організації тимчасового переведення працівників роботодавець повинен враховувати такі фактори:
- нові умові праці не повинні викликати ризиків або спричинити шкоди його здоров’ю;
- суворо забороняється переведення без дозволу вагітних жінок, матерів, які мають дитину-інваліда або малолітню дитину до шести років, а також неповнолітніх осіб;
- оплата праці переведенні має бути здійснена за виконану роботу, але не бути меншим, ніж середньомісячна заробітна плата працівника за попередньою роботою.
При дотриманні роботодавцем всіх зазначених передумов, працівник зобов’язаний виконати розпорядження роботодавця про переведення. Безпідставна відмова працівника — може бути підставою для застосування до нього дисциплінарної відповідальності.
Переміщення працівників
Переміщення працівника в тій самі організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій самій місцевості, доручення роботи на іншому механізмі чи агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором не вважається переведенням на іншу роботу.
Переміщення працівника не потребує його згоди на це.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
