Прийняття, відпустка, лікарняний та звільнення тимчасових працівників

Хто вважається тимчасовим працівником

Тимчасові працівники — це робітники і службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими роботодавець зберігає місце роботи (посади), — до чотирьох місяців (п. 1 Указу Президії ВР СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24.09.1974 № 311-IX; далі — Указ № 311).

Нормативна база

Відносини з тимчасовими працівниками будуємо на нормах Кодексу законів про працю України (КЗпП) та Указу № 311.

Указ № 311, хоча і вийшов за часів СРСР, є чинним. І ось чому.

Умови праці тимчасових працівників визначає законодавство. Про це йдеться у статті 7 КЗпП: «Особливості регулювання праці тимчасових і сезонних працівників, додаткові підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством».

Законодавство про працю становлять КЗпП та інші акти законодавства України, прийняті відповідно до цього Кодексу (ст. 4 КЗпП).

За відсутності національних нормативно-правових актів застосовують акти законодавства СРСР, якщо вони не суперечать Конституції і законам України. Так скеровує постанова ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 № 1545-XII.

Наразі Указ № 311 немає альтернатив.

Додатковий аргумент «за» — на Указ № 311 активно посилаються суди в матеріалах справ, зокрема:

• Білоцерківський міськрайонний суд Київської області (рішення від 23.02.2009 у справі № 2-2077);
• Дарницький районний суд м. Києва (рішення від 21.11.2016 у справі № 753/8632/16-ц);
• Дніпровський районний суд м. Києва (рішення від 06.06.2011 у справі № 2-71/2011(1));
• Окружний адміністративний суд м. Києва (постанова від 28.05.2010 у справі № 2а-4864/10/2670) та ін.

На тимчасових працівників поширюється дія й інших законодавчих актів СРСР (п. 2 Указу № 311). Але необхідно враховувати винятки, встановлені Указом № 311.

Читайте у е-журналі «Кадровик-01»: Тимчасова робота та строковий трудовий договір: як вибрати і не помилитися

Прийняття на роботу тимчасового працівника

Попереджайте працівників про тимчасовий характер праці при прийнятті на роботу. Про те, що працівник працюватиме тимчасово, вказують у заяві та наказі про прийняття на роботу. Причини тимчасовості теж конкретизують.

Відпустка тимчасового працівника

Тимчасовим працівникам щорічні відпустки надають пропорційно відпрацьованому часу (ч. 9 ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР).

Допомога з тимчасової непрацездатності

Тимчасовому працівнику, який захворів або отримав травму, не пов’язану з нещасним випадком на виробництві, допомогу з тимчасової непрацездатності нададуть не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року (абз. 4 ч. 2 ст. 22 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV).

Продовження трудового договору

Трудовий договір тимчасових працівників вважатиметься продовженим на невизначений строк, якщо після закінчення його строку трудові відносини фактично тривали і жодна зі сторін не вимагала їх припинення.

Якщо строк трудового договору спливає, але є потреба продовжити його строк у зв’язку із новими обставинами, завжди враховуйте, що тимчасовий трудовий договір не можна продовжити на строк понад два або чотири місяці.

Продовження строку договору оформлюють наказом, виданим на підставі заяви працівника.

Звільнення тимчасового працівника

Тимчасові працівники мають преференції щодо звільнення за власним бажанням: їм достатньо за три дні письмово попередити роботодавця. Підстави для звільнення — стаття 7 КЗпП і пункт 5 Указу № 311. Пояснимо, чому.

Право тимчасових працівників розірвати трудовий договір з попередженням за три дні передбачає пункт 5 Указу № 311. Це — спеціальна норма щодо КЗпП. Стаття 7 КЗпП скеровує нас послуговуватися спеціальними нормами при регулюванні праці окремих категорій працівників, у т. ч. тимчасових працівників при звільненні. Отже, при звільненні тимчасового працівника за власним бажанням без поважних причин у наказі та трудовій книжці посилаємося на статтю 7 КЗпП і пункт 5 Указу № 311.

Тимчасового працівника простіше звільнити, ніж постійного чи строковика. Адже пункт 6 Указу № 311 встановлює додаткові підстави для звільнення тимчасових працівників:

• припинення роботи на підприємстві більш ніж на тиждень з причин виробничого характеру;
• скорочення роботи на підприємстві;
• нез’явлення на роботу понад два тижні поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності;
• невиконання без поважних причин обов’язків за трудовим договором чи ПВТР.

Коли звільняєте тимчасового працівника з підстав, передбачених Указом № 311, в наказі про звільнення та трудовій книжці посилайтеся на статтю 7 КЗпП і відповідний пункт Указу № 311.

При звільненні у зв’язку із закінченням строку трудового договору або тимчасової роботи в наказі і трудовій книжці однаково посилайтеся на пункт 2 статті 36 КЗпП.

Вихідна допомога

Тимчасовим працівникам вихідну допомогу виплачують у розмірі триденного середнього заробітку:

• при звільненні з підстав, передбачених КЗпП;
• якщо підприємство припиняє роботу більш ніж на тиждень з виробничих причин;
• у зв’язку зі скороченням роботи (п. 7 Указу № 311).

При звільненні з інших підстав, передбачених Указом № 311 (нез’явлення на роботу понад два тижні поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності; невиконання без поважних причин обов’язків за трудовим договором чи ПВТР) вихідну допомогу не виплачують.