Управління Держпраці у Хмельницькій області нагадує, що особливості регулювання праці тимчасових і сезонних працівників встановлюються законодавством (ст. 7 КЗпП). Нині в Україні в частині, що не суперечить Конституції України та законодавству України діє Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 № 310-ІХ (далі — Указ № 310). Сезонними вважають роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов можуть виконуватися лише протягом певного періоду (сезону), але не більше 6 місяців (ст. 1 Указу № 310).
Сезонними вважаються роботи, що мають такі ознаки:
- роботи передбачені Списком сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженим постановою КМУ від 28.03.1997 № 278;
- тривалість робіт не перевищує шести місяців.
Трудовий договір на сезонні роботи є різновидом строкового трудового договору.
При укладенні трудового договору на сезонні роботи роботодавець зобов’язаний попередити працівника про сезонний характер роботи (п. 3 Указу № 310), що відображають в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу.
При укладанні трудового договору на сезонні роботи не встановлюють випробувальний строк (п. 5 Указу № 310).
На сезонних працівників розповсюджуються умови і положення, передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору (тривалість робочого часу і відпочинку, оплата праці, матеріальне стимулювання, умови і охорона праці тощо).
Сезонним працівникам відпустку надають пропорційно відпрацьованому часу (ч. 9 ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР).
Держпраці наголошує, що норму пункту 10 Указу № 310 щодо відсутності у сезонних працівників права на відпустку та грошову компенсацію взамін невикористаних днів відпустки не застосовують, оскільки вона суперечить Закону про відпустки.
Працівників, зайнятих на сезонних роботах, після закінчення сезонних робіт звільняють у зв’язку з закінченням строку трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП). День звільнення — останній день сезонної роботи. Якщо працівник після закінчення сезонної роботи продовжує працювати або тривалість такої роботи перевищує шість місяців, трудовий договір із цим працівником є таким, що укладений на невизначений строк.
Сезонні працівники за наявності умов, визначених у статті 39 КЗпП (хвороба або інвалідність, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та випадки, передбачені ч. 1 ст. 38 КЗпП), мають право достроково з власної ініціативи розірвати трудовий договір. При цьому про своє звільнення сезонні працівники попереджають роботодавця письмово за 3 дні (п. 6 Указу № 310).
Роботодавець з власної ініціативи має право звільнити працівника, зайнятого на сезонних роботах, до закінчення строку трудового договору, крім загальних підстав, передбачених КЗпП, також за додатковими підставами, а саме, у разі:
- припинення робіт на підприємстві на строк понад два тижні з причин виробничого характеру чи скорочення робіт на цьому підприємстві;
- нез’явлення працівника на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності (п. 7 Указу № 310).
Більше про сезонні роботи — у системі «Експертус Кадри». Оформіть демодоступ та безплатно користуйтеся матеріалами системи протягом трьох днів.
За інформацією Управління Держпраці у Хмельницькій області
