Звільнення з роботи під час відпустки

Звільнення з роботи під час відпустки: нормативно-правове регулювання
В мирний час звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті) та у період перебування працівника у відпустці забороняється. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (ч. 3 ст. 40 КЗпП).
У період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX).
За загальним правилом, при звільненні за власним бажанням працівник має написати заяву про звільнення за 2 тижні до фактичного припинення роботи. КЗпП визначає підстави, коли роботодавець повинен звільнити працівника у термін, про який просить працівник.
Порядок звільнення у відпустці
Якщо працівник вирішив розірвати трудовий договір до закінчення щорічної відпустки та має поважну причину звільнення, він повинен подати письмову заяву про звільнення з роботи раніше узгодженого з роботодавцем строку. У заяві працівник зазначає підставу звільнення.
На підставі заяви роботодавець видає наказ про звільнення працівника. Датою звільнення за власним бажанням з поважної причини під час відпустки є дата, зазначена в заяві працівника. У табелі обліку використання робочого часу день звільнення працівника за новою датою має бути позначений як перебування його у щорічній відпустці. Трудову книжку працівника доцільно заповнити в день звільнення.
Законодавство не забороняє звільняти працівника за його бажанням в період перебування працівника у відпустці. Також можна звільнити працівника за угодою сторін під час відпустки.
При звільненні працівника з ним необхідно провести повний розрахунок, включаючи виплату компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки.
Невикористана відпустка: гасимо заборгованість
У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, відповідно до статті 22 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі — Закон «Про відпустки»).
У випадку звільнення під час відпустки останній день роботи часто настає до останнього дня відпустки. Видавати наказ про припинення відпустки і тим більше, виходити працівнику на один день на роботу не потрібно, адже у разі припинення трудових відносин відпустка припиняється автоматично.
Винятком є ситуація, якщо працівник спеціально подав заяву про звільнення з таким розрахунком, аби останній день двотижневого строку попередження роботодавця про майбутнє звільнення припав на останній день відпустки. У цьому випадку останній день відпустки буде одночасно і днем звільнення.
Звільнення сумісника під час відпустки
Працівники, що уклали трудовий договір про роботу за сумісництвом, перебувають у трудових відносинах. Отже, мають право на оплачувану щорічну відпустку та додаткові соціальні відпустки. Якщо у сумісника виникла потреба звільнитись за власним бажанням під час відпустки, то оформлення такого звільнення не має додаткової специфіки і повністю відповідає описаному вище алгоритму.