Повернення відпускних при звільненні працівника

Коли відпустку надають «авансом»

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві, в установі, організації (далі — організація). Виняток становлять лише випадки, визначені частиною 7 статті 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), за яких щорічні відпустки повної тривалості у перший рік роботи за бажанням працівника надають до настання 6-місячного терміну безперервної роботи в організації.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можга надати працівнику в будь-який час відповідного робочого року.

Це означає, що ситуація, коли працівнику надали відпустку повної тривалості до закінчення робочого року, можлива як щодо працівника, якого прийняли на роботу менше року тому, так і щодо працівника з тривалим стажем роботи в організації.

Якщо працівник звільняється, але використав відпустку наперед, він має повернути кошти, отримані як оплату за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Чи має право організація утримати ці кошти? Давайте з’ясуємо.

Підстави для утримання відпускних при звільненні

Відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України (ст. 127 КЗпП).

Право власника або уповноваженого ним органу (далі — роботодавець) провадити відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, визначає пункт 2 частини 2 статті 127 КЗпП і частина 1 статті 22 Закону про відпустки.

Водночас Закон про відпустки містить і перелік випадків, коли відрахування із заробітної плати не провадять.

Відрахування не провадять, якщо працівник звільняється з роботи у зв’язку з:

• призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
• переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
• відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці;
• змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
• виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
• нез’явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
• поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
• направленням на навчання;
• виходом на пенсію (ч. 2 ст. 22 Закону про відупстки).

Також відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки не провадять у разі смерті працівника.

Стаж для щорічної основної відпустки: що включати, а що — ні

Ірина Житкова шеф-редактор Експертус Кадри

Збережіть собі цю шпаргалку. Експерт зібрав усе, що потрібно знати кадровику про стаж для щорічної відпустки. Також врахували останні зміни, що діють із 24 грудня 2023 року.

Скачати шпаргалку

Наказ про утримання відпускних при звільненні

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості організації можуть провадити за наказом (розпорядженням) роботодавця (ч. 2 ст. 127 КЗпП ). Згода працівника на відрахування не потрібна.

Зважаючи на те, що строки зберігання наказів про звільнення та з питань оплати праці (до яких варто віднести і наказ про утримання із заробітної плати) становлять 75 років (ст. 16 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.2012 № 578/5), обидва питання можуть бути включені до одного наказу.

Якщо в наказі про звільнення не вирішили питання про відрахування із заробітної плати за дні відпустки, наданої авансом, утримати кошти можна на підставі окремого наказу.